Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

Розділ 7. Руслана

      Відверто, пропонувати Данилові стосунки в мої плани не входило, але виводити мого тата мені дуже хотілося. Тепер все в моїх руках, хоча Данило був ще тим азартним гравцем, зараз він міг вимагати все, що завгодно взамін на свою послугу. Хотілося бути впевненою, що він не відмовиться в останній момент. Насправді, коли він виганяв батька зі своєї квартири я чітко відчула його лють, а коли він почув, що тато бив мене – то я шкірою відчула, як його аура вібрує від стримуваної злості. Мені було приємно, що він хотів за мене заступитися, але показувати це я не хотіла, нехай поки думає, що мені байдуже.

        Я виїхала з його парковки і тепер був тільки вітер в перемішку з думками. Мені хотілося виїхати на пусту дорогу, розігнати свого залізного коня на максимум, проте сьогодні був дуже відповідальний день. Я не могла пропустити виставку найдорожчих мені дітей. Те, що Данило погодився поїхати зі мною, насправді мене дуже здивувало. Я не думала, що цей чоловік скасує всі свої плани, заради такої дрібнички, як виставка в дитячому будинку. Мені хотілося зацілувати його до втрати свідомості, але я все ж стрималась.

       Доїхавши нарешті додому насиченими рухом дорогами, я дістала пляшку води з холодильника. На вулиці було спекотно, мені хотілося одягнути щось максимально легке, але спершу я відправилась прямо в душ. Прохолодна вода допомогла мені змити збудження після зустрічі з Данилом й втому після ночі проведеної в лікарні. Легкий трояндовий аромат гелю для душу наповнив ванну, а спальню налило сонячне світло, яке проникало у величезні вікна. Так кімната здавалася більш світлою, ніж була насправді. Я увімкнула музику на всю гучність і пританцьовуючи почала обирати собі одяг, так як на вулиці було літо, то обирати довго не довелось. Мої очі зупинились на красивій сукні з атласу, вона була кольору сонця, вільний крій довжиною нижче коліна, красивий і спокусливий розріз збоку і пояс для завершення образу. Звісно, воно відкривало спину і плечі, а ще воно мало нереально красиве декольте, хоча при цьому всьому воно виглядало дуже витончено і не вульгарно. Далі мене перервало смс, яке як виявилось було від Данила. Навіть номер мій встиг роздобути, - подумала я про себе. Він запитував, як краще йому одягнутись, а я звісно не змогла відмовити собі у задоволенні відповісти йому різко. Ми обоє були тими, хто не поступиться перший іншому, тому було дуже цікаво, коли ж хтось з нас викине білий прапор. Я чомусь була впевнена, що це буде Данило.

      Мені пригадались губи цього нестерпного чоловіка, він був такий сильний, при цьому дуже пристрасний. Хотілося кинути це все, сісти на байк і провести з ним цей день. Колись я чула фразу: ніколи не шкодуй про те, що зробив, якщо в цей момент ти був по-справжньому щасливий, - так от, тоді в квартирі Данила я була чи не вперше такою щасливою.

      Відірвавшись від думок, я повернулась до суворої буденності, де тепер мені потрібно було привести в порядок той рудий клубок з волосся на моїй голові. Спочатку хотілося зібрати його, аби воно мені не заважало, а потім вирішила вкласти його локонами і пустити просто по спині. Все ж, не дарма мені все життя забороняли обрізати цю красу, зараз всі запитували про моє волосся, а інколи навіть відкрито заздрили. Звісно, жодного фарбування і процедур, тільки раз в півроку обрізати посічені кінчики, ось і весь догляд. Спочатку я дуже хотіла перефарбуватись, теж свого роду бунт, але з часом я настільки закохалася в свій рудий від природи колір, що тепер за всі гроші світу не погоджуся його змінити.

           Підкресливши свої очі стрілкою і рамкою з пишних вій, я нанесла фінальний штрих – персиковий блиск на губи і цитрусові парфуми. Мені сьогодні хотілося не перестаратись, щоб Данило не подумав, що все заради нього, але й себе принизити не хотілося, все ж я жінка. Прості сережки з перлами на вуха завершили образ, вони ідеально підходили до цієї сукні і тепер я була повністю задоволена своїм виглядом.

      За годину красива чорна тесла, яка йому ідеально пасувала, стояла під вікнами квартири, в очікуванні моєї скромної персони. Біля водійських дверей стояв він – красивий, широкоплечий чоловік, одягнений в джинси і біле поло. Йому надто личив цей образ, він відкривав його для мене, не як бізнес акулу, а показував звичайним чоловіком. Данило був зайнятий чимось в своєму телефоні, тому я мала декілька хвилин на те, щоб роздивитися його. Зараз він був розслаблений і в зовсім не притаманному йому вигляді. Тільки коли він помітив мене, розслабленість в його позі зникла, чоловік повністю опанував свої емоції і тільки вогник в його очах вказував на те, що він оцінив те, як я виглядаю.

        Данило відкрив мені двері з пасажирського боку, щоб я могла сісти і мене оточив аромат шоколаду в поєднанні із мускусом. Хотілося поринути в його обійми, але мені знову вдалося вгамувати цей порив і взяти себе в руки. Я мала нагоду перевести подих, доки він обходив машину, щоб сісти за кермо. Данило першим порушив тишу, яка панувала в автомобілі.

     - Ти прекрасно виглядаєш, - він провів рукою по моєму рудому волоссі і міцніше вдихнув аромат, який заполонив машину, як тільки сюди сіла я. Тоді я зрозуміла, що не тільки мене зводить з розуму аромат.

    - Ти теж, до речі, думала ти все ж будеш в костюмі, - я не збиралась відставати і провела пальцем від його плеча до шиї. Я відчувала, як швидко б’ється його пульс, між нами літали іскри, які ми вже не збиралися ігнорувати.

   - Ну ти ж ясно дала зрозуміти, що ніяких костюмів і я вирішив дослухатись, - тут він застав мене зненацька і просто поцілував кісточки пальців на моїй руці, це було те, чого я не очікувала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍