Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Але якщо бабуся цілеспрямовано сприяла тому, щоб онука опинилася тут, значить, у Олени є в цьому світі якась ціль. Можливо, якщо вона зрозуміє своє завдання та виконає його, то зможе повернутися додому. Та як зрозуміти, навіщо ти опинився у світі, про який нічого не знаєш і з яким тебе нічого не пов'язує? Ця головоломка представлялася Оленці найзагадковішою і найскладнішою з усіх, що обрушилися на неї за сьогоднішній день. Але може їй вдасться згадати ще якусь бабусину підказку? Олена напружила пам'ять, відчайдушно намагаючись повернутися у той час, коли їй було чотири. В голові спливали дуже маленькі невиразні спогади. Ще б пак! Забути — це була її захисна реакція. А який інший засіб боротьби з відчаєм могла придумати чотирирічна дівчинка, коли залишилася віч-на-віч зі своїм гірким горем? Наодинці, бо батько не зміг її підтримати. Він знайшов свій спосіб боротьби з безвихіддю — алкоголь.

Наполегливі спроби згадати хоч щось тривали ще якийсь час, але втома брала своє. За кілька хвилин Олена відчула, що провалюється в сон. Однак перш ніж відключитися, дала собі установку — прокинутися о сьомій, щоб встигнути до приходу «нареченого» привести себе до ладу і придумати якусь тактику на завтрашній день. Олена була яскраво вираженим «жайворонком», і вранці її мозок працював набагато краще — на це і сподівалася.