Читати книжки он-лайн » Жіночий роман 👩💕📚 » Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)

Читати книгу - "Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)"

39
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 40
Перейти на сторінку:

Думка про те, що вона зробила це не просто з жалості, чомусь гріла йому серце і змушувала посміхатися самому собі шаленою посмішко, яку зловив на собі в дзеркалі заднього вигляду. 
«Дурному не скучно й самому» — згадав батькові слова, коли він знаходив для себе якесь заняття, коли вже все зроблено. Зараз же Ярослав займався тим, що просто як дурник радів цій випадковій зустрічі. 
 

У Єлизавети в цей час, вечір проходив не так райдужно. Довелося пояснювати пасинку поведінку дивного незнайомця. Хто він і чого хотів? Точніше, чого хотів, як раз було не зовсім ясно, а от ХТО він, розповіла у фарбах. 
Особливо, хлопець Реготав, коли слухав про недолугу пропозицію руки і серця на випускному. Момент з її падінням в річку, звичайно обурив Мишка і він пообіцяв наступного разу натовкти пику «індику», за старі гріхи, так би мовити.

— Так он чого дядь Толя таскається  за тобою? То в нього любоф ще зі школи?

— Гульвіса він ще зі школи.. — форкнула дівчина. — а чого там кається, тебе не стосується. 
— Ма! Ти таке як не з цього століття! Думаєш я бережу цноту для єдиної і неповторної? А як зустріну її, то шо робитиму? Треба ж практикуватись! Та й ти, не думаю, що монашкою після батька жила. Я ж не сліпий і не дурний.

Зізнаня та слова пасинка вибили Ліку зі звичної колії, настільки, що аж партія котлет підгоріла. Ото вже за слухалась чорнявого. 
— Боже! Кого я виростила!? — скрушно похитала головою і притисла правицю з деревʼяною лопаткою до лоба. 
Мишко підійшов до названої матері і приготувала її до себе.
— Адекватного хлопця з довірливим і теплим відношенням до матері. Хлопця, який знає свої кордони і поважає чужі і оте все, що зараз психологи розказують за мільйон грошей в інстаграмі. 
У Мишка сьогодні був вихідний. Вони ще не вибудували нормальний графік роботи, тому тинялися туди сюди. А у Лізи позаплановий вільний вечір. Сергій зранку подзвонив і сказав відпочивати. Велелюбна Юлька повернулась від чергового «великого кохання» вся соплях та сльозах, тому поставив їй декілька змін підряд, аби не було коли й голови підняти, не те що думати про це. Нехай мізки прочистить.Та й Ліза не хотіла знову слухати квилення подруги й своїх проблем вистачає. Можливо, колись на старості літ, коли нянчитиме онуків, вона напише збірку новел про «Єдине й неповторне кохання Юльки». 
«О! Вже й назва готова!» — подумала жінка і посміхнулась сама до себе. 
Загалом, вечір пройшов в теплій атмосфері. Вони повечеряли з сином картоплею з котлетами та свіжим салатом і полягали спати ще до півночі.

 Вранці ж Мишко поїхав в комплекс, а Ліза почвалала в «Аврору». 
Але там на неї чекав неприємний сюрприз. Її звільнили. Виявляється вся толерантність і антисексизм, на якому зараз повівся весь світ нічого не варті, якщо директорці магазину не сподобались чутки, які вона десь зібрала по місту. 
Ніяк Ліза не могла від них відмитись, хоча й приводу не давала. Ніхто не знав,де саме вона працює додатково. Та багато хто бачив її пізно ввечері на останній маршрутці.

— У меня тут приличные девушки работают. И всяких прошмандЭ, я не потерплю в своем колективе. — промовила оркостанською дама і змусила писати заяву за власним бажанням. 
Ну от, збулась мрія Курінного. Тепер вона зможе брати більше змін і роботи в його ресторані. Радіти чи плакати від такої перспективи, Ліза ще поки не зрозуміла, та вирішила не скандалити і спокійно написала той папірець. Тієї ж миті їй віддали «трудову», а от зарплату — ні. Сказали, переведуть на картку. Та якщо й того не буде, то нехай їм від тих грошей легше стане. Бо збирання чуток, то не легкий труд…

Ліза пройшлася по базару, не поспішаючи купила полуниці, черешні. Зайшла до мами в магазин,  трохи потеревенили ні про що. Дорогою зустріла кілька знайомих, що натягнуто посміхались, але все ж таки вичавили із себе слова вітання; Ліза на те тільки осміхнулась. 
Чомусь стало на диво легко на душі. Наче якийсь тягар скинула разом з тією роботою. Завжди вважала себе недостойною кращого. Думала, що не дотягує, не зможе, нема чого й рипатись. 

Можливо тому, багато років тому й погодилась на шлюб зі Степаном.. Можливо саме тому відмовила Ярославу тоді на випускному. 
Хоч і випив він у неї крові тоді і його шкоду важко забути й викреслити з того закутка дитячої памʼяті, що досі сверлить в її голові дірочку й ростить комплекси та травми. Але він їй подобався. Гарний, впевнений в собі, розумний. Він не був лицарем в сяючих обладунках для неї, та саме таким його бачили оточуючі. Для Лізи Ярослав став демоном, особистою спокусою й болем, на який вона не повелася, не піддалась. Зате Только, швидко скористався ситуацією. Та не про нього квітка росла….Хотів зірвати її , та не далась. 
Ліза підійшла до тїєї справи по-діловому. Не хотіла з кимось зі свого міста, бо тоді ще гірше було б. Тому її першим чоловіком став … інший. Без почуттів, романтики й інших атрибутів. Взаємноі симпатії і домовленості вистачило, аби навіть після, зберегти дружні стосунки і ніколи не згадувати про цей випадок. Було й було. Сталося і сталося..І на тому дякуєм. Іноді згадувала його, та більше як друга і, наразі, захисника Вітчизни. Та й по всьому. 
Частіше в памʼяті спалахували очі Ярослава, коли він дивився на неї, задумуючи чергову каверзу. Його погляд щоразу темнішав, коли поленгував однокласницю й від того дівчину долали протиріччя. Ставало одночасно і млосно, і страшно і прикро за таке відношення до неї. Він наче знайшов собі іграшку, якою грався, як хотів. Частіше його ігри нагадували знущання.. тому весь одинадцятий клас для Лізи пройшов в боротьбі та протистоянню столичному мажору. А вона не розуміла, чому…
Та не зараз. 
Зараз вона розуміла, що просто так він від неї не відстане. Не в його характері. Тому очікувала удару в спину. 
Зайшовши в квартиру з задушливої вулиці, жінка швидко помила фрукти та ягоди на на невеличкій кухні та вирішили освіжитись. Пройшла у ванну, тільки скинула сукню, як почула дзвінок домофону. Благо, що сукня-сорочка, тож швидко натягнула назад й побігла до волаючого дзвінка.

1 ... 13 14 15 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)"