Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
22.06
Оскільки Андрій з колегами закінчили роботу, з цього приводу в них з'явилось багато вільного часу.Я цьому факту безмежно зраділа. Тепер могла проводити з ним більше часу.Першим ділом я вмовила його піти зі мною на концерт гурту Даха Браха.Навіть з цього приводу сама купила квитки.Хоч він не знав що це за гурт.Проте як він виразився, був готовий йти куди завгодно тільки б зі мною.
Отже, 18.30 ми з Андрієм зустрілись біля театру, саме там мав відбутись концерт.Спочатку простояли в черзі, тому що охочий потрапити на концерт було багато.А касирів два.Вистоявши чергу ми зайшли в середину, піднялись на другий поверх.Здали речі в гардероб.Потім зайняли свої місця.Вимкнули світло, заграла музика.Концерт почався і почала кайфувати буквально з першої пісні.А потім взагалі, ніби впала в транс.Я заворожено слухала.І насолоджувалась тим що відбувається на сцені.Що не скажеш про Андрія.Бачила що йому ніяково.Він спочатку щось йорзав.А потім взагалі вийшов, ніби в туалет. Його довго не було, навіть почала хвилюватись ,де він.Як тільки зібралась йому телефонувати Андрій прийшов.Я заспокоїлась і продовжила насолоджуватись концертом.Я періодично повертала голову і дивилась на нього, згодом зрозуміла, що він щось хлепче.Мене це злегка розлютило, проте пізніше таки заспокоїлась, бо зрозуміла що музика йому не дуже подобається, але він сидить тут заради мене.Пізніше взагалі не звертала на нього увагу,і так непомітно, для мене концерт наблизився до фіналу.Ввімкнулось світло і я побачила що він спить.Я спробувалайого розбудити.Він різко встав, і почав аплодувати.Мене це розсмішило.Взагалі весь час, поки не вийшли з театру посмішка не сходила з моїх вуст.Він був такий кумедний розстрьопаний, злегка дезорієнтований.
—Ну, як тобі?- з єхидною посмішкою запитала я.
—Шикарно.Мені дуже сподобалось.
—Ти так гарно підспівувів.З хропоцой.—він глянув на мене жалібним поглядом.
—Розслабся.Все нормально.
Ми обійнялись, і пішли далі.Ми вирішили піти додому пішки, враховуючи що погода сприяла.Він провів до під'їзду.Ми по традиції, ще близько години сиділи на лавочці.Потім він прощання поцілував мене.Я зайшла в під'їзд.А він пішов додому.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записи меланхоліка, Емілія Санд», після закриття браузера.
