Читати книгу - "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"

- Реддл, - тихо промовив Мелфой, перекриваючи Маттео шлях. - Ти думаєш, що можеш просто ігнорувати нас? Що твоя нова роль «світлого» звільнить тебе?

Маттео стиснув паличку, готовий до будь-якого розвитку подій.

- Я зробив свій вибір, Мелфой, - спокійно сказав Маттео. - Я не збираюся ставати таким, як мій батько.

Мелфой усміхнувся, його очі блиснули.

- Вибір? - із презирством повторив він. - Ти не розумієш, що в тебе насправді немає вибору. Ми всі пов'язані з магією, що тече в наших жилах. Ти можеш скільки завгодно заперечувати своє походження, але це не змінить того, хто ти.

Забіні та Гойл стояли з боків, підтримуючи його, як тіні. Маттео відчув, як напруга зростала. Він розумів, що ця зустріч не випадкова.

- Ти можеш бути з ними, - сказав Мелфой, кивнувши в бік, де мали бути кімнати Гриффіндора, - але вони ніколи не приймуть тебе по-справжньому. Ти завжди будеш одним із нас, навіть якщо сам цього не хочеш.

Маттео був готовий відповісти, але в цю мить пролунав голос, що порушив напружену тишу:

- Залиште його.

З-за рогу вийшла Тейлор Поттер. Її обличчя було серйозним, а паличка була спрямована просто на Мелфоя. Слідом за нею з'явилася Герміона.

- Ми вже говорили вам, що він не один, - твердо вимовила Тейлор, її голос був сповнений впевненості. - І якщо ви думаєте, що можете залякати його, то помиляєтеся.

Мелфой примружився, оцінюючи ситуацію, і усмішка повільно сповзла з його обличчя.

- Бруднокровка і напівкровка, - вимовив він із презирством. - чудова компанія,
Реддл. Поттер, ти думаєш, що зможеш захистити його від його долі?

Маттео відчув, як усередині нього щось стиснулося, але Тейлор не здригнулася.

- Заткнися, Мелфой. -холодно відповіла вона.

- Ваша боротьба марна, - кинув він. - Коли прийде час, вам доведеться зробити вибір. І тоді подивимося, на чиєму боці ви опинитеся.

Він махнув рукою своїм супутникам, і ті, не сказавши ні слова, пішли за ним, розчинившись у темряві коридорів.

Наступного дня його викликали в кабінет Снейпа. Маттео хвилювався, знаючи, що Снейп, його наставник, був одним із небагатьох людей, хто щиро дбав про його майбутнє. Проте вчитель зіллєваріння ніколи не показував своїх емоцій, і Маттео не міг передбачити, якою буде ця розмова.

- Маттео, - почав Снейп, сидячи за своїм столом, - мені відомо про те, що сталося.

Маттео кивнув, не знаючи, як правильно відповісти.

- Ми не можемо уникнути своєї природи, - продовжив Снейп. - Питання в тому, - він замовк на секунду, - як ти маєш намір справлятися з тим, що тепер у тебе є.

Маттео вагався, перш ніж заговорити:

- Я більше не боюся того, ким був мій батько. Я розумію, що темрява завжди буде частиною мене, але це не означає, що я повинен йти його шляхом.

Снейп подивився на нього довгим і вивчальним поглядом.

- Волдеморт теж думав, що може контролювати свою долю. Але магія, особливо темна магія, залишає сліди. Я спостерігав, як вона руйнує найкращих із нас. - Його голос став більш напруженим. - Не допускай його помилок, Маттео.

Маттео відчув тяжкість цих слів, наче Снейп бачив у ньому не тільки свого учня, а й того, ким він сам колись міг стати.

- Я не повторю його помилок, - твердо відповів Маттео. - Я сам контролюватиму свою долю.

Снейп нічого не сказав, тільки кивнув. Його погляд пом'якшився, але залишився суворим.

- Якщо так, - сказав він, піднімаючись із місця, - я стежитиму за тобою, Маттео. Твій шлях буде важким, і багато хто захоче тебе збити. Переконайся, що ти готовий до всього.

Хлопець мовчки кивнув.

- Я хотів поговорити з тобою про кулон, який ти мені приніс, - Снейп почав міряти кроками кімнату.

- Ви віддали його Дамблдору? - запитав він, хоча відповідь була йому очевидна.

Снейп кивнув.

- Так. Дамблдор тримає його у своєму кабінеті. Але це не єдиний артефакт, який ми зараз маємо. Джеймс Поттер під час нещодавньої місії в Шотландії знайшов ще один предмет - щоденник Тома Реддла. Обидва артефакти мають сильний зв'язок із Волдемортом. І обидва мають бути знищені.

Маттео здригнувся, почувши це. Щоденник. Ще один артефакт.

- Чому Волдеморт залишив стільки цих речей?

Снейп на мить замовк, вдивляючись у далечінь, немов збираючи свої думки.

- Волдеморт прагнув безсмертя. Щоб захистити себе від смерті, він створив кілька предметів, - відповів Снейп, його голос був холодним і точним. - Кожен із них містить частину його душі. Кулон, який ти знайшов, і цей щоденник - це не просто артефакти. Це пастки, залишки темної магії, яка мала забезпечити Волдеморту вічне життя.

- І що вони збираються робити з цими артефактами?

Снейп трохи нахилився вперед, його погляд був пронизливим.

- Дамблдор і Фадж уже обговорюють їхнє знищення. Це єдиний спосіб, щоб остаточно позбутися впливу Волдеморта. Ці артефакти не можна залишати в живих. Частину душі Волдеморта, що зберігається в них, треба знищити, інакше він може воскреснути.

Маттео слухав уважно, усвідомлюючи, що в його руках був ключ до розгадки того, як можна було раз і назавжди покінчити з впливом Волдеморта.

- Як ви збираєтеся їх знищити? - запитав він, його голос був спокійний, але всередині вирували емоції.

Снейп відвів погляд на вогонь, що танцював у каміні.

- Знищення - це не проста справа. Це складна й небезпечна магія. Лише особливі закляття або речі здатні зруйнувати їх повністю. Дамблдор уже працює над тим, щоб знайти відповідне рішення для кулона і щоденника.

- Я готовий допомогти, - сказав Маттео, його голос був твердішим, ніж він сам очікував. - Я не хочу, щоб ці речі продовжували існувати. І якщо я можу зробити хоч щось, щоб зупинити їх, я зроблю це.

Снейп подивився на нього з повагою, але його обличчя залишалося незворушним.

- Ти обрав нелегкий шлях, Маттео. Але якщо ти серйозно налаштований, то зможеш змінити своє майбутнє, - сказав він. - Дамблдор знає, що ти намагаєшся знайти себе поза цією темрявою, і він вірить, що ти можеш допомогти знищити рештки Волдеморта.