Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

14 Крістіан

Нарешті закінчився наш перший навчальний тиждень у військовій академії.

Попереду на нас чекають два вихідних дні. Місцеві студенти, окрім мене і моїх друзів, поспішали відвідати рідні домівки.

Ми з хлопцями вирішили не псувати свої перші вихідні в академії нудними нотаціями батьків і вирішили відірватись на повну.

Треба ж хоч якось компенсувати ті виснажливі тренування та нудні пари, що ми терпіли увесь тиждень.

- Армане, хочеш завтра повеселитись разом з нами?

- Ні. Мені якось довелось  бачити ваші "веселощі," а після того я ще цілу ніч з вами в одній камері просидів. Враження лишились незабутні, тому красно дякую, але у мене є інші плани.

- І які ж? Писатимеш листа своїй мамі?

- Листа я вже написав. Лишилось тільки відправити. А на вихідних ми з Калебом вирішили погуляти містом, походити по крамницях, відвідати кондитерську і кав'ярню...

- Хороший план, як для маминого синочка і селюка, - сказав я, сміючись.

- Все ж кращий, ніж напитися до поросячого виску, а потім блювати по кутках. Якщо пощастить, то може ще з кимось поб'єтеся.

- Який же ти нудний, Коротуне. Молодість дається нам лише раз і її треба прожити так, щоб потім було, що згадати.

- Молодість  треба прожити так, щоб потім було, що внукам розповісти.

- О! У нас з хлопцями є про що розповідати.

- І щоб не було потім соромно.

- І щоб внуки не вмерли від нудьги, слухаючи дідові розповіді.

- Все, Дрейку! Ти вже мене дістав. Я хочу нарешті виспатись, а не вислуховувати твої дурниці, - пробурчав Коротун, повертаючись до мене спиною.

У відповідь я лише пирхнув.

Вранці в академії відчувалося особливе пожвавлення.

Всі квапились швидше поснідати і вирватись на свободу хоча б на вихідні дні.

Ми з друзями поїли і вийшли на вулицю.

Дійшовши до воріт, ми побачили, як наш Коротун обіймається з якоюсь симпатичною дівчиною в блакитній сукні.

- Армане, я так скучила за тобою, - промовила дівчина, поцілувавши його у щоку.

- Оце так! Крісе, а твій сусід часу дарма не витрачає. Вже якусь кралечку встиг собі завести, - сміючись, промовив Тім.

- Такі чемні і правильні хлопчики, як він, швидко знаходять собі підходящих наречених, рано одружуються, а потім помирають в один день від нудьги, - відповів я, посміхаючись..

Алекс швидко спіймав карету і ми спершу поїхали на іподром, де незабаром мали розпочатись скачки.

Після іподрому на нас чекав ресторан "Егоїст". Місце, яке відвідують лише представники еліти і де нікого не здивують наші вибрики.

А ближче до ночі ми знайдемо собі дівок і гайнемо  в якийсь пристойний готель.

Саме такі грандіозні плани у нас були на найближчу добу.

На іподромі пощастило лише Алексу. Цей хитрий пройдисвіт примудрився вгадати коняку, що перемогла.

Ми з Тімом програли, але не особливо через це печалились.

В "Егоїсті" ми спершу замовили собі вишуканий обід. Хотілося з'їсти чогось смачного після того, що нам давали цілий тиждень в їдальні академії.

А далі віскі полилося рікою, а наш обід поступово перетворився на вечерю.

В ресторані ми зустрілися з кількома знайомими і розтеревенились.

Ми для них розповідали про жахіття військової академії, до якої їм доведеться вступати наступної осені, а вони нам - останні новини.

Згодом  до нас підсіли нічогенькі кралечки і ми домовились з ними про подальші плани на ніч.

Все було так, як раніше. Ні тобі муштри, ні покарань, ні підйому спозаранку.

Чудове, веселе та безтурботне життя, яке у нас було раніше і яке ми так любили.

Через деякий час ми вирішили, що вже треба приділити більше уваги дівчатам і розрахувавшись, вийшли разом з ними на вулицю.

Я знав, що цілком пристойний готель знаходиться неподалік.  Щоб туди дістатись нам знадобиться хвилин п'ятнадцять неквапливохо ходу, тому ми вирішили не їхати на кареті, а трохи прогулятись і подихати нічним повітрям . Дівчата були тільки за.

Хоча було ще не так вже й пізно, але досить темно.

Алекс розповідав свій черговий анекдот, а дівчата весело сміялись, бо на відміну від нас з Тімом, чули його вперше.

Я відчув, що у мене запаморочилась голова. Невже я так перебрав?

Здається, що сьогодні я не випив більше, ніж зазвичай. Раніше міг випити значно більше і все було добре.

Мої ноги почали заплітатись. Невже за цей тиждень, що я провів в академії, я так відвик від алкоголю, що сп'янів наче якийсь шмаркач?

Затуманеним поглядом я помітив, що з моїми друзями теж коїлося подібне.

А це вже дивно. Не можуть троє здорових хлопців одночасно так сп'яніти так, щоб їх ноги не тримали.

На кілька секунд я наче знепритомнів, а коли прийшов до тями, то побачив, що ми опинились в якомусь темному провулку.   

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍