Читати книгу - "Рааріанець. Сказання про Юхао, Urij Morozow"

Диму ставало все більше, дихати було все складніше. Юхао прийшов до тями, помітив три обриси. Один нагадав йому чанара, інший ватажка, а третій…
Вона наблизилася до нього, присіла, нахилилася і тихо мовила, прикриваючи обличчя ганчіркою:
— Я не можу тебе врятувати, — прошепотіла Шаде. — Даремно ти натрапив на той візок, даремно повідомив варту… Я просто не можу. Ти знаєш надто багато. Ти бачив надто багато. Я просто не можу…
— Я ж казав тобі, що вона постійно бреше, — донісся до нього голос ватажка, — Бач, я не збрехав.
— Стули рота, Хан! — викрикнула Шаде, піднялася і зникла із поля зору Юхао.
Часій закашлявся. Він спробував піднятися, але голова була занадто важкою. Не від того, що він тепер багато знав, вона була важкою від травми й диму. Вона була важкою від одного єдиного імені, Шаде.

***

Можливо це трапилося у світі назаї, і його Багатоногий все вигадав, а можливо так і було. Але коли Юхао розплющив очі вдруге, він побачив перед собою дерева і тіні від них. Він побачив сонце і хмари. Він побачив її лице і зелені очі. Вона поклала руку на його голову, він відчув її тепло.
— Цей йолоп Хан, інколи каже правду, — Шаде іронічно посміхнулася промовивши це, — я, схоже дійсно постійно брешу.
— Де ми? — прохрипів часій і закашлявся. Не дивлячись на те, що він бачив так багато, носом він всотував лиш запах їдкого диму.
— Ми там, де нас поки що не знайдуть. І якщо ти хочеш жити, то тепер будеш слухатися мене.
— Я… — вичавив із себе Юхао і знову закашлявся.
— Та знаю, я, знаю. — Шаде нахилилася ближче, поцілувала його, відсторонилася і додала. —  Ти на мене трохи злий, але то минеться. Взагалі-то все минеться якщо Сірі нас знайдуть. Тому поки що слухай, що я кажу. Може і виберемось.
— Шаде… — прохрипів часій, темрява потроху забирала його знов. — Чому?
— Та чесний ти, хоробрий і добрий. В моєму світі таких немає. Чи ти про Разаха? Якщо про нього, то йому не треба було, щоб хтось зміг повторити той бісів дослід. Я не знаю чому. Разах знайшов сувої у тому візку і зрозумів до чого вони можуть привести, але йому треба було переконатися. Переконатися і прибрати всіх причетних до цього. Ми жертви обставин, любий. Звичайні жертви обставин, тож зараз...
Вона ще щось казала. Але Юхао того вже не чув. Світ розсипався, а уламки його — потьмяніли. Поступово, але невпинно.

***

— Увага! Увага! Слухайте! — прокричав глашатай на площі Єшти. - Слухайте! Сталася жахлива трагедія! У будинку посла спалахнула пожежа, в якій загинуло багато алюдів. Сам посол чудом урятувався.
Слухайте! Не проходьте повз! В будинку знайшли чотирьох алюдів з варти: сотника, десятника та двох солдатів. Посол стверджує, що вони приїхали до часія Юхао з Нагірного за його листом. Всі друзі, всі гості - всі загинули!
Слухайте! В будинку також перебували двоє стражників, старий і майстер-читач Грох. Посол дозволив Гроху проводити читання у своєму підвалі. Коли почалася пожежа, ніхто з них не зміг вийти.
Слухайте! Це ще не все! Загинули й троє слуг. Можливо, вони були озброєні, але це не точно. Наразі тіло часія Юхао не знайдено. Пожежа була дуже сильна, можливо, від нього залишився лише попіл. А жовтий забрав когось з будинку. Все може бути.
Слухайте! Уважно! Посол Імперії чанарів Шляху Дюнадару, пан Разах азах Рим, обіцяє виплатити компенсацію всім рідним загиблих у цій трагедії. Звертатися до будівлі міської ради з макової по волошкову годину. Сьогодні й завтра! Уважно! Сьогодні й завтра!
Слухайте!..

Кінець