Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ сімдесят другий

 

Розділ сімдесят другий  

 

Не кожному випаде нагода солодко спостерігати за падінням ворога. 

 Олександр ІІ. Відповідь на запитання 

 

Кораблі обох сторін з’єднувалися у вирій, перетворюючи місце битви на вулик, де хаотичну відбуваються події. Раз за разом великі крейсери колихалися від вибухових хвиль, що заполонили космічний простір навколо Марсу.  

Сили Галактичного Союзу успішно знищували борти «Ордену». Вдалося поцілити у великий корабель, що потягнув за собою знищення ще декількох, але менших за розміром. Все йшло за планом Ґранда, де Космічні Сили почали поступово оточувати своїх противників. 

Атмосфера на головному кораблі «Ордену» не була святковою. Лорд Район вже замучив частину екіпажу та командувачів своєю сило, яку надав його костюм. Чоловіка через край виходила на зовню агресія, котра вставала все меншою через брак внутрішніх сил.  Він намагався знайти Ніколь, але вона не відповідала на його заклики прийти на капітанський місток. 

Жінка знаходилася у самому кінці корабля, де поруч знаходилися капсули порятунку. Вона сиділа на чорній підлозі, притуливши голову до колін, мовчки споглядаючи на свій живіт. 

-Я знав, що ви тут будете, - підійшов якийсь чоловік до Ніколь. – Вас шукає лорд Район. Просить терміново.  

-Тобто, коли я йому не потрібна, він готовий мене вбити, а як біда, то одразу до мене? – тихим голосом мовила жінка.  

-Вона прийде через декілька хвилин, - почувся голос Шарля. – Ти можеш йти й сказати, що вона зі мною.  

Чоловік пішов назад до капітанського містку. Шарль же підійшов ближче до Ніколь, аби почати розмову: 

-Ти хотіла втекти? 

-Під час такого бою це одразу смерть, - сердитим, але тихим голосом промовила жінка. 

-Тоді чого тут? 

-Намагалася втекти від нього. 

-Ти йому потрібна… 

-Ні! Йому ні я, ні ти, ніхто не потрібний! Ми всі у великій дупі через його амбіції! - зі злістю мовила Ніколь, дивлячись наляканими очима на Шарля. 

-То чому ти тут. Чому не втечеш? 

-Бо я все своє життя присвятила «Ордену». Це єдине, що в мене залишилося. Все забрали, крім цього корабля… 

-Ось чому ти тут, аби повернути все втрачене. Гаразд, ти зараз сядеш у капсулу, і що далі? Полетиш на Марс здаватися? Навіть якщо ти розкриєш всі таємниці «Ордену», то вони будуть використовувати тебе як рабиню для власних наукових цілей, тільки там з кайданами на руках, а тут вільною! 

Ніколь нічого не вимовила. Вона повернулася спиною до Шарля, стаючи у такому положенні десь хвилину. Далі жінка підійшла до щитка, що контролював капсули, й натиснула на сканері пару кнопок. За одну мить всі рятувальні капсули, що були присутні на кораблі, пустими відпали від борту й попрямували у хаотичному напрямку.  

-Занадто багато поставлено, щоб кидати «пас», - повертаючись до Шарля промовила Ніколь, шмаркаючи закладений від сліз ніс.  

У Генштабі стримували посмішку від результатів. Військові Споглядали на проєкцію бою й бачили, як палають і знищуються одне за одним кораблі «Ордену». 

-Їх залишилося 60%, а ми ще не переходили до кульмінації, - коментував адмірал Хімкін.  

-Адмірале, ми тримаємо стрій, і готові до будь-яких подій. Наразі ми не бачимо, щоб вони рухалися. Втрати дійсно суттєві. Через щільність ближнього бою, на жаль, ми не в змозі запустити лазерну торпеду. 

-Пане Джордже, намагайтеся навести ціль, а згодом, коли стане вдалий момент шмальнути по ним! 

-У мене є пропозиція, аби так само вчинили й інші великі крейсери. Можливо, навіть всі разом, - відповів контр-адмірал.  

-А це хороша ідея. Зробити останній великий постріл, - прозвучало з вуст Ґранда, який очима глянув на імператрицю.  

-Я погоджую цю пропозицію, - відповіла Марія.  

Бій все тривав. Лорд Район не міг відвести погляд від битви, яку його сили програють з кожним моментом. Його тіло палало злостю й ненавистю до  Галактичного Союзу. Він сидів у керівному кріслі, обдумуючи наступні кроки.  

Тоді до капітанського містку прийшла Ніколь разом з Шарлем. Вони побачили лорда Района, що сидів за пультом керування по центру зали, й поспішними кроками почали підходити до нього. 

-Де ти була? – у шаленстві закричав Район на Ніколь. – Придумай, як можна це зупинити! 

-Нууу, ми можемо спробувати… 

-У мене є краща ідея, - перебив Ніколь Шарль. – Ми повинні згуртуватися навколо вас, й скинути з цього довбаного крісла аби не заважати нам перемогти! 

-Що ти сказав? – здивовано запитав Район, вставши з крісла.  

-Що чув! – Шарль вдарив кулаком лорда по обличчю так, що тіло впало з пульту керування на підлогу. – Досить слухати цього маразматика! Ми з тобою зможемо збудувати технологічний світ. Ми зможемо очолити новий Союз, і привести людей до процвітання! Твоїми руками ти все це можеш зупинити! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍