Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

— Ти теж пам'ятаєш?

Я аж зітхнула з полегшенням.

— Так. Шкода що Тулай нічого не пам'ятає ...

— Мені начхати на нього. Не думаю, що він виніс урок із… тільки що це було?

— Майбутнє? - невпевнено припустила я.

— Тільки до жаху правдоподібне.

— Згодна, - сумно посміхнулася я і спустилася на кілька сходів нижче.

— Але ж ти розумієш, що такий наш фінал? Я думала, що я одна з глузду з'їхала, пам'ятаючи це все, але якщо і ти пам'ятаєш, значить… все це було не випадковістю.

Деміан замислився, а потім тихо спитав:

— Хочеш, щоб я його вибачив?

— Ми боремося проти ненависті та помсти, Деміане. Ти не віриш у силу богів, але… може іншим людям ця віра потрібна? Не можна викорінити все, у що ти сам не віриш…

— Я не з тих людей, Торі, які прощають усіх за все. Пробач, - вишкірився чоловік.

— Але ти обрушив свій гнів на одну людину. У той час, як ті, хто справді грає нами – живі та цілком собі далі реалізовують свої цілі. Крім цього, якщо вони прийдуть до влади, Рейлі точно нас знищить.

— Чому ж ніхто не додумався вправити мозок твоєму братику? – зловтішно пирхнув Деміан і гірко зітхнув. Я зрозуміла, що він погодився зі мною, як би йому важко не було зробити перший крок.

— Тому що він не виніс уроку з нашого… навіть не знаю, як це назвати. Знаєш, Деміане, мене насторожує, що моя мати перша прийшла і вирішила загладити свою провину. Я думала, що все буде інакше. Просто повториться історія, але ми з тобою, скажімо так, знатимемо її кінець, і спробуємо все змінити.

— Отже, не вона перша вирішила виправити свою помилку, - припустив Деміан.

Серце відчайдушно забилося. Мені треба було негайно дізнатися, де Хаос!

— Допоможи, Деміане. Допоможи все виправити!

Коли ми повернулися до кабінету, то потрапили якраз у розпал «сімейної» сварки. Тулай кинув на нас гнівні погляди і відійшов від матері до вікна.

— Мамо, де зараз Хаос? Ти ж з ним спілкувалася правильно?

Я ігнорувала незадоволений погляд брата. Мама якось занервувала, стиснулася, але відповіла:

— Він там, де йому належить бути. У своєму світі. Так, він прийшов до мене, щоб запевнити, що не таїть більше зла на мене. І що хоче повернути сина. Попросив, щоб я виправила все.

Я, звичайно, це й чекала почути. Зараз… найголовніше саме це. Він живий. Хоче повернути сина та виправити усі свої помилки. Але… за мене жодного слова? Я кинула погляд на своє зап'ястя, на якому досі було шлюбне татуювання, і сіла в крісло, проковтнувши ком, що несподівано підступив. Ні, потім з усім цим розберуся. Нині головне – це Тулай. Я опанувала собою швидко і звернулася до брата.

— У нас має бути баланс, ми маємо повернути рівновагу між світами.

Навіть, якщо це був сон, я виразно відчула на собі всю ненависть і бажання помсти.

— Я згоден зайняти своє місце, — промовив Деміан і перевів погляд на Тулая. - А ти? Торі… Вікторія має рацію. Хтось наламав дров, а ми лише підкидаємо ще більше в полум'я, яке принесе нам усім смерть. Я готовий тебе пробачити заради можливості мати майбутнє. Для всіх, хто ще живий.

Я навіть рота відкрила, настільки несподівано була його пропозиція.

— Стратимо тих, хто все почав, розповімо усім людям правду і дамо їм вибір, - продовжила швидко я. – Адже ми вбиваємо один одного, поки справжні вороги живі і продовжують вити свої інтриги.

Тулай здався мені настільки розгубленим, що мені стало його шкода. Я підвелася і підійшла до брата.

— Повір, це найкраще, що могло статися. Я розумію тебе, я відчувала ту саму ненависть і злість, мріяла про помсту… але я програла ту битву. Ми не вороги один одному, Тулає. І ти з батьком теж не вороги. Деміан – лише частина тих, хто постраждав через вашу ворожнечу. Адже ти сам знаєш, на що здатні ті, хто тебе виховав. Вони вб'ють і Хаоса, і тебе, і мене. Твоя мати жива і сама розповіла тобі правду. Якою б вона не була гіркою, але слід усвідомлювати свої помилки. І твій батько зробив це першим.

Спочатку мені здалося, що ми чекали на його рішення дуже довго. Я порадила матері, відкинути всю свою гордість, усі свої принципи, а просто побути із сином. Тулай не знав не лише батька, а й матері. Тільки у цьому житті він отримав шанс уперше мати справжню родину. У цьому житті не було Рейлі, який керував жерцями. А звичайні люди, ким би вони себе не вважали, цілком передбачувані, а головне смертні.

Тулай чудово знав, хто такі жерці насправді. Він не раз казав, що вони керували ним, вселяли ненависть, і використовували лише з однією метою – вбити Хаоса. Потім вбити його і почати правити людьми, створивши із себе нових ідолів для них. Верхній світ уже не міг би правити нижнім, але це їх уже не дуже турбувало, адже насправді богам верхнього світу завжди було начхати на те, що твориться на землі. Ну… крім Рейлі. Але він уже не мав би інструменту в руках, щоб знищити людство.

З кожним днем я віддалялася від усіх справ, просто спостерігаючи за всім, що відбувається. Жерці були страчені. Людям розказано правду. Тулай… явив себе людям і визнав Деміана – справжнім королем.