Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

-Він хоче знищити не тільки себе, а ще й інших, - зазначила Марія. – Негайно всім вільним кораблям взяти ціль корабля лорда Района! 

-У нас не вистачить часу на те, щоб навести крейсерні заряди прямо в ціль. Він намагається скерувати корабель так, щоб пройти мимо наших суден, - швидко казав Ґранд, стукаючи палицею по підлозі. - Пора використовувати протиповітряну оборону. А наші кораблі повинні притримати та відвести подалі від столиці планети те судно, і хай навіть воно на нас впаде, але ми не дамо йому на тому світі зловтішатися смертями простих марсіан! «Міллі» сформуй аргумент. Пані Маріє, ви «за»? 

-Без сумнівно!  

Район все ще намагався вилізти з хмари бою, й наблизитися до Марсу. Він проклав маршрут до Ілона. Заряджені гармати мусили стати на стартові позиції вже на самому підльоті до атмосфери.  

-Ви хочете знищити людей, так. Ви ніякий не лідер, а вбивця! 

-Ти так кажеш, наче сама ангелом стала! Я роблю те, що вважаю за потрібне. Мовчи, якщо хочеш вижити.  

-В будь-якому випадку, ми з вами помремо. 

-Якщо ти в «Ордені Сонця», то мусиш йти до кінця.  

-Яка ж ти гнида! – сказала Ніколь, і порвала декілька дротів на костюмі, що звисали позаду шиї.  

Лорд Район одразу упав на коліна. Йому було важко тримати важкий костюм. Він вже нічого не міг робити, окрім як лежати на підлозі, просячи допомогу підвестися.  

Але Ніколь не звертала на це уваги. Вона одразу ж сіла за командне крісло й почала міняти маршрут. Корабель знову почав розвертатися й повертатися на місце бою, де залишалися останні сили «Ордену», які літали у хмарі залізяччя своїх колишніх побратимів.  

-Пане, корабель розвернувся, - відреагував хлопець, що детально слідкував за боєм у власній зоні відповідальності.  

-Що це могло означати? – запитав Ромул.  

-Те, що наші кораблі можуть його знищити з ще двома, - сказав Ван Дзі. – Я наказую головним крейсерам застосувати вогонь по великим бортам противника!  

Кораблі Галактичного союзу знову приготували свої гармати  у бік останніх суден «Ордену». Всім стало зрозуміло, що це вже кінець.  

Район ледь став на коліна. Він бачив перед собою Ніколь, котра дивилася на обломки знищеного крейсера.  

-Навіщо ти це…, - тихим голосом мовив лорд, не зводячи з неї погляду. 

-Я вважала, що «Орден» це про зміни, про прогрес, демократію і розвиток… Але останні години мені показали, що то все, то все лишень гарна обгортка, всередині якої знаходиться шматок лайна, що несе твоє ім’я. Ти обманув нас всіх. Послав на смерть тисячі людей, заради однієї мети – стати Імператором! Всі ті бізнесмени, котрі ображені на життя - звичайні бандюги, що через нечесну гру образилися на Союз. «Орден» - це не орден, це терористична організація!  

 Сказавши в очі Района Ніколь, мовчки обходячи тіла загиблих, прямуючи на вихід з капітанського містку.  

-Кораблі готові до запуску, - прозвучало з вуст одного контрадмірала. 

-Пані Маріє, мені хочеться, аби ви на всю потужність імператорським голосом, шо містить у собі всю силу Галактичного Союзу віддали наказ на залп, - прокоментував, дивлячись на серйозний вигляд Імператриці Ван Дзі. 

-Всім кораблям Космічних сил за моєю командою, - без жодних пауз промовила Марія. – Вооогооонь!  

Лазерні промені знову попрямували у бік кораблів. Лорд Район бачив як у його напрям летить велика червона стріла, котра з кожною миттю стає все світлішою і світлішою.  

Ніколь же мовчки з мокрими очима прямувала у самий край корабля, намагаючись продовжити кожну наступу останню мить свого життя. 

Сліпучі спалахи знову засвітилися у вічній пустоті. Без жодного звуку колишні флагмани «Ордену Сонця» розліталися невеличким частинками, навіки лишаючись космічним сміттям у просторах темної нескінченності