Читати книгу - "Відьмак. Володарка Озера"

чи набагато більше тридцяти. Зогляду ж на добрий стан її здоров’я ув’язнення Юлії не могло тривати надто довго (як не могло початися раніше, ніж вона закінчила військову академію та набула якогось бойового досвіду). Це звужує проміжок часу повернення Тиссена на престол Повіссу десь до 1255–1260 рр.

Щоправда, чистка дисидентів не обов’язково була миттєвою — скоріше, боротьба із «затятими партизанами» (ВЛ) затягнулася на кілька років, та й трон Повіссу Тиссеніди могли здобути не водночас із Ковіром, а трохи пізніше.

Тож слід вважати події «Вічного вогню» такими, що сталися в 1260 р.

2.8. «Трохи жертовності»

Події оповідання відбулися десь між 1244 р. (перше розставання відьмака з Йеннефер) і 1248 р. (полювання на дракона): Любисток ганить Ґеральта за те, що той не може забути Йеннефер.

Точніше дату можна було б спробувати визначити, спираючись на те, що ми знаємо про Оченько. Уперше побачивши, Ґеральт сприймає її так: «Дівчині не могло бути більше, ніж вісімнадцять років» (ТЖ), — а Любисток пізніше говорить: «Оченько, може, і не наймолодша, але має стільки років, на скільки виглядає» (ТЖ), додаючи, що він знає «лялечку майже з дитинства. Вона для мене… ну… наче молодша сестра». Інакше кажучи, навряд чи вона може бути молодшою за Любистка більше, ніж на п’ять-вісім років (маючи на увазі, що поет не міг бачитися з нею після початку університетського навчання — десь років із чотирнадцяти). Тому рік її народження — приблизно 1229–1230 рр.

Але в оповіданні є ще одна прив’язка до подій — сама доля Оченька: «…через чотири роки Оченько померла від віспи під час епідемії, що шаліла у Визімі» (ТЖ). З іншого оповідання ми знаємо про близьку в часі пошесть: на бенкеті в Цінтрі в 1250 р. барон Кудкудак говорить про свою дружину: «…слабенька й делікатна, а тепер у нашій місцевості саме віспа» (ПЦ). І якщо це та само епідемія, то «чотири роки тому» дають 1246 р.

Оченько ж, виходить, народилася десь у 1228 р. і на шість-сім років молодша за Любистка.

3. Світова історія

3.1. Кон’юнкція Сфер і Resurrection, початок ери

Для світу відьмака найважливішою подією — завдяки якій тут опинилися різні екзотичні створіння, та й, власне, раси людських і нелюдських істот — було те, що в тексті саги іменується Кон’юнкцією Сфер.

Час цієї події ніде не датовано точно, але подано досить чітко: «…від Кон’юнкції, знову рахуючи по вашому літочисленню, минуло десь тисяча п’ятсот років…» (ХВ)

Водночас наступний том саги «Сезон гроз», окрім іншого, дає формулювання про точку відліку, про хронологію: на рівні «вченої мови» освічена частина суспільства після дати в листах використовує формулу «post Resurrection» (дослівно з латини «після Відновлення», при цьому слід зважати, що в християнстві таке формулювання означає «після Воскресіння», після того, як той, хто ліг, знову встав).

Легко помітити, що між «десь тисяча п’ятсот років» і «1267 p. R.» є проміжок більший, ніж у двісті років. Пояснення цьому, на наш погляд, може бути таким: Кон’юнкція Сфер виявилася явищем досить катастрофічним («…я нащадок тих викинутих сюди нещасних істот, які опинилися серед вас після катаклізму, який ви звете Кон’юнкцією Сфер…» — ХВ). Катастрофічним настільки, що завершення його стало точкою відліку для нового літочислення — ельфійського передусім (оскільки ельфи припливли в цей світ на багато століть раніше за людей; перші ж людські поселенці з’явилися тут у середині восьмого століття post Resurrection).

3.2. Заколот Фальки та війна Реданії з Ковіром

Заколот Фальки датований серединою ХІІ ст. Але можна спробувати датувати й точніше: Паветта народилася в 1235 р. (під час бенкету в Цінтрі «принцесі Паветті виповнюється п’ятнадцять років» — ПЦ). Її мати Каланте народилася десь у 1215 р. (до заміжжя з Ройгнером і народження дитини — і після смерті батьків — «вона протистояла аристократії, яка бачила в ній виключно дружину для нового короля» (ЧП), що, без сумніву, тривало якийсь час). Побічним доказом її віку (менш ніж п’ятдесят на момент загибелі) міг би бути вік її подруги-однолітки — королеви Меви («стояла перед ним жінка в обладунку, жінка з дуже світлим волоссям. …він зрозумів, що волосся було не світле, а сиве, хоча обличчя жінки не носило ознак старості. Дозрілого віку — авжеж. Але не старості» — ХВ). Якщо наше датування правильне, Меві в 1267 р. десь близько п’ятдесяти, що цілком відповідає наведеним даним.

Далі датування стає менш чітким, але натомість ми знаємо, що Каланте народилася з двох ліній наслідування, що тягнуться до Ріаннон, дочки Лари Доррен, за життя й смерті якої почалося повстання Фальки. Відповідно й чоловіча лінія (Фіона — Корбетт — Дагорад, батько Каланте), і жіноча (Амавет — Мюріель — Адалія, мати Каланте) вкладаються в той самий проміжок часу (Фіона й Амавет були близнюками). Три покоління, якщо рахувати за черговістю народжень, дають у середньому 55–60 років (ми точно знаємо, що Амавет загинув у вісімнадцять, встигнувши зачати дочку; ми точно знаємо, що Мюріель Чарівну Лотриню видали заміж досить швидко, оскільки, «як минуло чотирнадцять, говорили на неї вже — Мюріель Оксамитноока. ‹…› Урешті видали її за Роберта, графа Гаррамона» — ХВ).

Три покоління від 1215 дають десь 1155–1160 рр.

Але дивним чином цю дату пов’язано зі ще однією подією на Півночі: із війною Реданії та Ковіру. Дійкстра восени 1267 р. згадує: «Це скільки ж років Реданія висилає в Ковір амбасадорів? Трохи більше ста двадцяти», що дає приблизну дату — 1145 р. Але звернемо увагу, що це дата не стільки підписання першого Ексетерського трактату, скільки зміни офіційних взаємин між Реданією та Ковіром. Якщо мати на увазі, що до смерті короля Реданії Радовіда ІІІ Сміливого (Рудого) король в офіційних документах користувався титулом «король Ковіру та Повіссу», то не мав необхідності висилати в Ковір амбасадорів (щонайменше не мав необхідності їх так називати).

Війна між Реданією та Ковіром відбулася невдовзі після того, як Радовід ІІІ став королем. Його спадкоємцем на троні став Фріданк — за віком близький до короля Ковіру Ґедовія (той зве Радовида «дядечком»). Але саме з Фріданком пов’язаний початок заколоту Фальки.

Як відомо, Фріданк був одружений двічі: уперше з ковірською дворянкою («зберігся також і портретик першої дружини Фріданка, ковірської шляхтички» — ХВ), удруге — з красунею Керро, з якою в нього було двоє дітей-хлопчиків. Ковірську ж шляхтичку «відіслали до Ковіру разом з однорічною дочкою Фалькою» (ХВ).

Причина, через яку наслідний принц міг одружитися з некрасивою дівчиною з Ковіру («очі шаленої вар’ятки, волосся