Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Розділ 51.

Моя магія вирішила все за мене у ці лічині секунди. Через потужний викид стіни затремтіли, посипалося дрібне каміння та пил. Ерманію відкинуло назад, почувся неприємний звук. Шансів вижити у неї не було. Кейла, як і жінку, також знесло поривом у бік кімнати, але чоловік встиг накрити їх захистом.

Я підбіг до Дарії, яка лежала на підлозі непритомна. Руки тремтіли в мене, а очі застилала червона пелена. Дякувати богам, моя магія встигла захистити її. Поріз припав на невидимий захист моєї магії.

— Даріє, сонечко, прокинься! – я оглянув кожен сантиметр її тіла. На ліктях побачив великі синці. Цей демон професор брав у неї занадто багато крові.

— Як вона? – почув я стривожений голос Кейла.

Я підняв дівчину на руки і увійшов до кімнати, шукаючи ліжко.

— Без свідомості. Можливо від переляку, можливо через крововтрату. Але начебто з нею все добре, - сухо процідив я, обережно укладаючи її на ліжко.

— Вибач, - я глянув на чоловіка, а потім перевів погляд на жінку в кутку, зв'язану по руках і ногах магією. - Дія зілля закінчилася давно. Ти зовсім не вчасно мене покалічив, а прихід Ерманії я ніяк не прогнозував.

Я не зводив погляду з жінки. Вона здавалася... досить знайомою. Я майже не слухав белькотіння Кейла, лише почув знайоме ім'я, що викликає в мене гнів, і відповів:

— Не сумнівайся, Ерманія мертва.

Я встав і оглянув кімнату. Справжнє лігво божевільного професора. Я помітив ще одну кімнату і повільно пройшов туди.

— Залишайся тут і прослідкуй за Дарією. Якщо отямиться, повідом мені. Вона не повинна чути і бачити те, що тут відбуватиметься, - крижаним тоном віддав я наказ Кейлу і удостоїв його промовистим поглядом. - І більше не варто покладатись на свої сили, ти зрозумів?

Кейл винувато кивнув, а я спочатку перетягнув чоловіка, який досі перебував у непритомності, а потім наказав перейти до іншої кімнати й жінку. Знайшов глечик з водою і вилив його прямо на обличчя чоловікові. Той швидко прокинувся, озирнувся і грізно дивився на мене.

— Все ж таки спитаю, щоб випадково не помилитися, — прошипів я. - Хто ви обидва такі?

Але у відповідь отримав злісне мовчання. Добре... Кільця магії опустилися на їхні шиї і з силою стиснули.

— Евелен і Корт Даркстон, - швидко відповіла жінка.

— О, воскреслі з мертвих? - іронічно промовив я і відразу перейшов на крижаний тон. – Дарія знає хто ви?

— Ще не знає...

— І не дізнається, — перебив я жалюгідну подобу матері.

— Ви не посмієте її забрати в нас! - прошипів батько.

— Щось не пригадаю, щоб Дарія так сильно сумувала за вами!

— Вона - єдина носійниця первородної магії жіночої статі! Тільки вона зможе відродити те, що давно було втрачено через цих... тварюк з їх брудною, паразитарною магією, - так люто дивилася мені в очі жінка.

— Ви називаєте себе «брудними тварюками»? – іронічно посміхнувся я, вказуючи, що вони вже давно не носії первородної магії. - І дозвольте дізнатися, що означає відродити?

— Вона має вийти заміж за такого ж чоловіка з первородною магією та народити дітей. Чим більше нас буде, тим швидше ми зможемо повернути свою владу, - відповів чоловік.

— А... ви спитали її?

— Вона зрозуміє...

— Також, як і мусить зрозуміти, що її батьки віддали її в руки шаленої тітки, яка здавала її в оренду, змушувала красти та жебракувати на вулиці? Повинна зрозуміти, поки її дитинство було пеклом, її батьки спокійно жили десь і навіть не хотіли знати про її існування?

—  Моя сестра доповідала про її здоров'я! І все було гаразд! А коли вона померла, на тлі всіх подій, ми вважали, що притулок – чудове місце для дівчинки. Тим більш, ніхто не повинен був дізнатися про її походження і ... про нас. Король давно полював на нас.

Я сів навпроти цих людей і намагався прийняти вірне рішення. Їм у руки я Дарію точно не віддам!

— Чия ідея вбити короля? Хто спадкоємець первородної магії? - задав я чіткі питання, на які хотів якнайшвидше дізнатися відповіді.

Кільця знову стиснулися на їхніх шиях, змушуючи швидше зважитися на відповідь.

— Спадкоємця немає. Королівську родину винищили повністю, – відповів Корт.

— Я не дурень, щоб повірити в таку нісенітницю. Все, що відбувається довкола явне свідчення палацового перевороту. Хто найняв цього... Ейкена Шолла?

— Ми хотіли, щоб хтось доглядав Дарію, поки вона була в притулку. І турбувалися, що її також можуть заразити і вона втратить свою особливість, яка зараз у цьому світі на вагу...

— То що там із спадкоємцем? – допитувався я.

— Немає спадкоємця! - вигукнула Евелен.

Пролунав голосний крик чоловіка, коли його рука була вивернута.

— Немає спадкоємця! - прошипів він, лаючись періодично від болю. - Ейкен веде подвійну гру. Ми не намагалися скинути з трону короля. В нас мало сил. У нас немає... спадкоємця чи того, хто зміг зайняти місце короля з чистою первородною магією. До того ж народ ще не готовий до змін.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍