Читати книгу - "Гра престолів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ось і друга,— оголосила септа.
— Вельми вдячний, септо Мордейн. З вашого дозволу, я побалакаю з дочками наодинці.
Уклонившись, септа пішла.
— Це Арія почала,— швидко мовила Санса, воліючи сказати перше слово.— Вона обізвала мене брехухою, і кинула в мене апельсин, і зіпсувала мені сукню, оту шовкову, кольору слонової кості, яку мені подарувала королева Серсі, коли ми заручилися з королевичем Джофрі. Вона ненавидить мене, бо я одружуся з королевичем. Вона все хоче зіпсувати, батьку, вона терпіти не може всього чарівного, гарного й розкішного.
— Досить, Сансо,— різко й нетерпляче кинув батько.
Арія звела очі.
— Я перепрошую, тату. Я вчинила погано та прошу в сестри вибачення.
Санса була така вражена, що на мить утратила мову. Нарешті голос повернувся до неї.
— А як же моя сукня?
— Може... мені вдасться її відіпрати,— з сумнівом запропонувала Арія.
— Прання не допоможе,— сказала Санса.— Навіть якщо тертимеш її весь день і всю ніч. Шовк зіпсований.
— Тоді... я пошию тобі нову,— мовила Арія.
Санса презирливо задерла голову.
— Ти? Та ти не здатна зшити ганчірку, щоб мити свинарник.
— Я покликав вас сюди не для того, щоб обговорювати сукні,— зітхнув батько.— Я відсилаю вас обох назад у Вічнозим.
І вдруге Санса втратила мову. Вона відчула, як на очі знову накочуються сльози.
— Тільки не це,— мовила Арія.
— Будь ласка, батьку,— нарешті вичавила Санса.— Будь ласка, не треба.
Едард Старк утомлено усміхнувся дочкам.
— Нарешті бодай у чомусь ви згодні.
— Я не зробила нічого поганого,— заблагала Санса.— Я не хочу назад.
Вона обожнювала Королівський Причал, і пишні палацові церемонії, і шляхетних лордів і леді в оксамитах, шовках і коштовностях, і це велике місто з усіма його мешканцями. Турнір був найчарівнішою подією в її житті, а ще ж бо лишилося стільки всього, чого вона не бачила: і свято врожаю, і бали-маскаради, і вуличні балагани... Вона не могла навіть помислити, що все це втратить.
— Батьку, відішли Арію, це вона все почала, присягаюся. Я буду чемна, побачиш, тільки дозволь мені лишитися, і я обіцяю поводитися вишукано, шляхетно й чемно, як королева.
Батько дивно скривився.
— Сансо, я відсилаю вас назад не через сварку, хоча боги бачать, як я втомився від ваших постійних чвар. Я хочу, щоб ви повернулися у Вічнозим, бо там безпечніше. Трьох моїх вояків зарізали, як собак, менш ніж за льє звідси, а як чинить Роберт? Він їде на полювання!
Арія за своєю огидною звичкою кусала губу.
— А можна нам узяти з собою Сиріо?
— Та кому діло до твого дурнуватого вчителя танців? — спалахнула Санса.— Батьку, я щойно згадала, я не можу поїхати, я ж бо маю одружитися з королевичем Джофрі,— спробувала вона хоробро усміхнутися.— Я кохаю його, батьку, справді кохаю, як королева Нейрис кохала королевича Еймона Лицаря-Дракона, як Джонкіл кохала сера Флоріяна. Я хочу бути його королевою і народити йому дітей.
— Люба,— лагідно мовив батько,— послухай мене. Коли ти виростеш, я знайду тобі гідну пару серед шляхетних лордів: нареченого хороброго, ніжного й сильного. А заручини з Джофрі — то була жахлива помилка. Цей хлопець зовсім не схожий на королевича Еймона, повір мені.
— Схожий! — не здавалася Санса.— Не хочу я нікого хороброго й ніжного, я хочу його! І ми завжди будемо щасливі, як співається в піснях, от побачиш. Я подарую йому золоточубого сина, й одного дня він стане королем усієї держави, найвеличнішим королем усіх часів, хоробрим як вовк і гордим як лев.
— Не стане, якщо його батьком буде Джофрі,— скривилася Арія.— Він брехун і боягуз, і до того ж він олень, а не лев.
Санса відчула, як на очі накочуються сльози.
— Неправда! Він геть не схожий на того старого п’яницю-короля! — геть забувшись від горя, заверещала вона на сестру.
Батько дивно глянув на неї.
— Боги,— тихо зронив він,— з уст дітей і немовлят...
Він погукав септу Мордейн, а тоді сказав дівчатам:
— Зараз я шукаю прудку торгову галеру, яка доправить вас додому. Останнім часом на морі спокійніше, ніж на королівському гостинці. Вирушите, щойно я знайду судно, з септою Мордейн і кількома гвардійцями... і з Сиріо Форелом, якщо він згодиться піти до мене на службу. Але нікому нічого не кажіть. Ліпше нікому про наші плани не знати. Завтра ще про це поговоримо.
Спускаючись за септою сходами, Санса плакала. У неї все заберуть: турніри, і двір, і королевича — все; її відішлють назад за холодні сірі мури Вічнозиму й замкнуть там назавжди. Життя закінчилося, так і не почавшись.
— Припини скиглити, дитино,— суворо мовила септа Мордейн.— Я певна, ваш лорд-батько знає, як для вас буде краще.
— Все буде не так погано, Сансо,— мовила Арія.— Ми попливемо на галері. Це ж ціла пригода, а потім ми зустрінемося з Браном і Робом, і зі старою Нан, і з Годором, і з усіма іншими,— торкнулася вона Сансиної руки.
— З Годором! — вереснула Санса.— Тобі слід вийти заміж за Годора, ти така ж, як він, дурна, волохата й потворна!
Висмикнувши руку, вона влетіла в свою спальню й замкнула двері на засув.
Едард
— Біль — це дарунок богів, лорде Едарде,— сказав великий мейстер Пайсел.— Це означає, що кістка зростається, нога загоюється. Дякуйте за це.
— Подякую, коли ногу перестане шарпати.
Пайсел поклав на столик поруч з ліжком закорковану флягу.
— Ось вам макове молочко, якщо вже не зможете терпіти болю.
— Я й так забагато сплю.
— Сон — найкращий цілитель.
— А я думав, найкращий цілитель — це ви.
Пайсел сумно всміхнувся.
— Приємно бачити вас у такому войовничому гуморі, мілорде,— мовив він і, нахилившись ближче, стишив голос.— Сьогодні вранці прилетіла ворона, принесла королеві Серсі листа від її лорда-батька. Я вирішив, що вам варто це знати.
— Чорні слова на чорних крилах,— похмуро мовив Нед.— І що там?
— Лорд Тайвін страшенно лютий, що ви послали людей до сера Грегора Клігана,— зізнався мейстер.— Цього я й боявся. Пам’ятаєте, саме це я й казав на раді.
— Нехай лютує,— мовив Нед. Щоразу, як йому шарпало ногу, він пригадував посмішку
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.