Читати книгу - "Гра престолів"

Джеймі Ланістера й тіло Джорі в себе на руках.— Хай пише листи королеві, скільки схоче. Лорд Берик їде під прапором самого короля. Якщо лорд Тайвін наважиться втрутитися в королівське правосуддя, йому доведеться відповісти за це перед Робертом. А більше за полювання його світлість любить тільки війни з лордами, які кидають йому виклик.

Пайсел відхилився, і його мейстерський ланцюг брязнув.

— Як скажете. Завтра я знову вас навідаю.

Старий квапливо зібрав свої речі й пішов. Нед не мав сумнівів, що він прямує в королівські палати, щоб нашептати цю розмову королеві Серсі. «Я вирішив, що вам варто це знати», от справді... так наче це не Серсі наказала йому поширювати чутки про батькові погрози. Нед мав надію, що коли королеві донесуть його відповідь, вона скреготітиме своїми ідеальними зубками. Насправді Нед не так був певен щодо Роберта, як удавав, але ж Серсі не обов’язково про це знати.

Коли Пайсел пішов, Нед попросив принести йому кубок вина з медом. Від нього теж затуманювалася свідомість, але не так сильно. Бо Нед хотів зберігати здатність думати. Тисячі разів він запитував себе, як учинив би Джон Арин, якби прожив довше і таки скористався тією інформацією, яку розкопав. А може, він таки щось і вчинив, і тому й помер.

Дивно, як іноді невинні дитячі очі помічають те, до чого лишаються сліпими дорослі. Одного дня, коли Санса виросте, Нед розповість їй, як саме вона все йому підказала. «Він геть не схожий на того старого п’яницю-короля»,— заявила вона в гніві, сама ні про що не здогадуючись, але проста правда її слів стиснула Недові серце, холодна як смерть. «Ось що вбило Джона Арина,— подумав Нед,— і це вб’є і Роберта; можливо, не так швидко, але напевно». Зламана нога з часом гоїться, а от зрада довго ятрить і отруює душу.

За годину по тому, як пішов великий мейстер, до Неда завітав Мізинчик, одягнений у сливового кольору камзол, на грудях якого був чорними нитками вигаптуваний пересмішник, і в чорно-білий смугастий плащ.

— Довго сидіти не можу, мілорде,— оголосив він.— Леді Танда очікує мене на обід. Немає сумнівів, вона засмажить мені жирненьке теля. Якщо воно таке саме жирненьке, як і її дочка, я лусну й помру... А як ваша нога?

— Палає і пече, а свербить так, що я мало з глузду не з’їжджаю.

Мізинчик звів брову.

— Надалі постарайтеся не дозволяти коневі на неї падати. І я би порадив вам одужувати швидше. У королівстві стає неспокійно. До Вейриса долетіли зловісні чутки з заходу. Навколо Кичери Кастерлі гуртуються вільні вершники й перекупні мечі, і зовсім не для сумнівного задоволення поспілкуватися з лордом Тайвіном.

— А від короля є звістки? — запитав Нед.— Скільки ще Роберт збирається полювати?

— Знаючи його смаки, я б сказав, що він сидітиме в лісі, поки ви з королевою не помрете від старості,— з легкою посмішкою відповів лорд Пітир.— Та оскільки це неможливо, то гадаю, він повернеться, тільки-но щось уполює. Білого оленя вони вже знайшли... точніше, те, що від нього зосталося. Вовки натрапили на його слід раніше й лишили його світлості хіба що копито й роги. Роберт довго лютився, аж поки до нього не долетіли чутки про якогось велетенського вепра в лісовій глушині. Тепер ніщо його не зупинить — він має вполювати вепра. Королевич Джофрі повернувся сьогодні вранці з Ройсами, сером Балоном Своном і ще двадцятьма мисливцями. Решта лишилися з королем.

— А Гончак? — нахмурившись, запитав Нед. Оскільки сер Джеймі втік з міста і приєднався до батька, тепер з усіх ланістсрівських людей найбільше його непокоїв Сандор Кліган.

— А, він повернувся з Джофрі й одразу ж побіг до королеви,— посміхнувся Мізинчик.— Хотів би я опинитися там і побачити, як він сприйняв звістку, що лорд Берик збирається відтяти його братові голову.

— Навіть сліпому видно, що Гончак ненавидить брата.

— Це ж його брат, щоб ненавидіти, а не ваш, щоб убивати. Коли Дондаріон відітне верхівку нашій Горі, усі землі й прибутки Кліганів перейдуть до Сандора, але не чекайте його подяки, не варто. А тепер пробачте. Леді Танда з її жирненьким телятком уже чекає.

Дорогою до дверей лорд Пітир зауважив на столі товстий фоліант великого мейстра Малеона й знічев’я зупинився й відгорнув палітурку.

— «Родоводи й історія великих домів Сімох Королівств, з детальними відомостями про багатьох високих лордів і шляхетних леді, а також їхніх дітей»,— прочитав він.— Ото вже точно нудне читання. Снодійне, мілорде?

Якусь мить Нед міркував, чи не розповісти все лорду Бейлішу, але у Мізинчикових жартах було щось дратівливе. Надто вже він великий розумник, і глузлива посмішка ніколи не сходить у нього з вуст.

— Джон Арин, коли захворів, читав саме цю книгу,— обережно промовив Нед, чекаючи, як на це відреагує Мізинчик.

А той відреагував так, як і завжди: черговою шпилькою.

— У такому разі,— зронив він,— смерть стала благословенним звільненням.

Уклонившись, лорд Пітир Бейліш пішов.

Едард Старк дозволив собі вилаятися. Якщо не рахувати його власних підданих, у цьому місті, здається, немає нікого, кому можна довіряти. Мізинчик сховав Кетлін і допоміг Недові з його розслідуванням, однак Неда й досі мучило те, з якою поквапливістю лорд Бейліш рятував свою шкуру, коли зі стіни дощу на них виїхав Джеймі зі своїми мечниками. Вейрис був іще гірший. Хай скільки євнух заявляв про свою відданість, знав він забагато, а робив замало. День у день Едард Старк дедалі більше переконувався, що великий мейстер Пайсел — це креатура Серсі, а сер Баристан — старий, і до того ж упертий. Він просто порадить Недові виконувати свої обов’язки.

Час спливав. Скоро з полювання повернеться король, і Недове уявлення про честь змусить його піти до Роберта й розповісти все, про що дізнався. Вейон Пул уже домовився, що Санса з Арією за три дні відпливуть на «Відьмі-вітряниці» з Браавоса. Ще до збору врожаю вони будуть у Вічнозимі. І тоді Нед не зможе вже відкладати, посилаючись на те, що хвилюється за їхню безпеку.

Та минулої ночі йому наснилися Рейгарові діти. Лорд Тайвін поклав тіла попід Залізним троном, загорнувши їх у малинові плащі своїх гвардійців. Це було кмітливо: на червоній тканині не так видно було криваві плями. Маленька королівна була боса, вдягнена в нічну сорочку, а хлопчик... хлопчик...

Нед не міг допустити, щоб таке трапилося знову. Корона не витримає другого божевільного короля,