Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

та про битву при Фаті див.: Черненко Е. В. Битва при Фате и скифская тактика // Вооружение скифов и сарматов. — К., 1984. — С. 59—74.

167

Ковпаненко Г. Т., Бессонова С. С., Скорый С. А. Памятники скифской эпохи Днепровско-Лесостепного Правобережья. — К., 1989. — С. 135—137.

168

Скорый С. А. К истории взаимоотношений населения Степи и Лесостепи в V—IV вв. до н. э. // Киммерийцы и скифы. — Мелитополь, 1992. — С. 90.

169

Рыбаков Б. А. Геродотова Скифия. — С. 22—24.

170

Ростовцев М. И. Эллинство и иранство на юге России— Пг., 1918. — 190 с.; Его же, Скифия и Боспор.

171

Граков Б. М. Скифы. — К., 1947. — Рис. 1.

172

Артамонов М, И. Этногеография Скифии // УЗ ЛГУ. — 1949. — Т. 85 (Карта).

173

Археологія УРСР. — Т. 2. — Карта 3.

174

Виступ В. I. Абаева у дискусії з основних питань скіфознавства. — НАА. — 1980. — № 5. — С. 130.

175

Тереножкин А, И, Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961. — 248 с.; Мелюкова А. И. Памятники скифского времени лесостепного Среднего Поднестровья // МИА. — 1958. — № 64. — С. 5—102.

176

Рыбаков Б. А. Геродотова Скифия.

177

Мурзін В. Ю. Проблема походження скіфів в сучасній історіографії // Археологія. — 1984. — Вип. 46. — С. 22—30.

178

Клочко В. И., Мурзин В. Ю. О взаимодействии местных и привнесенных элементов скифской культуры // Скифы Северного Причерноморья. — К., 1987. — С. 12—19.

179

Черников С. С. Загадка Золотого кургана. — М., 1965. — 189 с.; Грязнов М. П. Аржан: Царский курган раннескифского времени. — Л., 1980. — 61 с.; Исмагилов Р. Б. Погребение Большого Гумаровского кургана в Южном Приуралье и проблема происхождения скифской культуры // АСГЭ. — 1988. — № 29. — С. 29—47.

180

Галанина Л. К. Раннескифские уздечные наборы // Культурное наследие Востока. — Л., 1985. — С. 169—183.

181

Грязнов М. П. Указ. соч. — С. 49—50.

182

Мурзин В. Ю. Погребальный обряд степных скифов в VII—V вв. до н. з. // Древности Степной Скифии. — К., 1982. — С. 47—67.

183

Скорый С. А., Бессонова С. С. Некоторые вопросы ранней скифской истории и Украинская Лесостепь. — С. 178—181.

184

Vasiliev V. Scitii agatîrşi ре teritoriul României. — Cluj — Napoca. — 1980.

185

Алексеев А. Ю. Скифская хроника (Скифы в VII—IV вв. до н. э. Историко-археологический очерк). — СПб., 1992. — С. 103, 111.

186

Хохоровский Ян. Скифские набеги на территорию Средней Европы // РА. — 1994. — № 1, — С. 49—63.

187

Згідно з іншою думкою, племена Лісостепу завжди були незалежними від скіфів. Див.: Шрамко Б. А. Была ли Лесостепь завоевана скифами // Охорона і дослідження пам'яток археології Полтавщини. — Полтава, 1990. — С. 124—126.

188

Деякі дослідники вважають, що великі городища між Дністром і Ворсклою були протоміськими центрами міжплеменних «князівств». Див.: Павленко Ю. В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. — К., 1994. — С. 145—147.

189

Плем'я як соціально-політична структура зберігається ще довгий час після розпаду первісного суспільства. Елементи початкового апарату влади племені посилюються у міру наближення до класового суспільства. Куббелъ Л. Е. Племя // Свод этнографических понятий и терминов. Социально-экономические отношения и нормативная культура. — М., 1986. — С. 144—146.

190

Буйнов Ю. В., Кузьменко А. С. Опыт применения многомерного анализа данных о погребальном обряде для реконструкции социальной структуры населения Среднего Приднепровья в VIII—VI вв. до н. э. // ВХГУ. — 1985. — № 268. — С. 136.

191

Інколи їх розміщують у степовій смузі й включають до власне скіфського кочового об'єднання. Див.: Граков Б. Н. Скифы. — Карта (С. 14). Зараз скіфів-«землеробів» розміщують головним чином на берегах Нижнього Дніпра. Див.: Мелюкова А. И. Новое в изучении актуальных проблем скифологии // КСИА. — 1991. — Вип. 204. — С. 5.

192

Нейхардт А. А. Скифский рассказ Геродота. — С. 118—120.

193

Стрижак О. С. Етнонімія Геродотової Скіфії. — К., 1988. — С. 57—96.

194

Bukowski Z. The Scythian influence in the area of Lusatian Culture. — Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1977. — C. 292, 340.

195

Скорий C.A. Курган Переп'ятиха. — К., 1990. — С. 122.

196

Згідно з іншою думкою (Ильинская В. А. Раннескифские курганы бассейна Тясмина. — К., 1975. — С. 170—171), місцеві племена ще наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е. належали до загальноскіфського культурного масиву, але це не було пов’язане з помітним переселенням кочовиків у Лісостеп, принаймні до кінця V — початку IV ст. до н. е. (Там же. — С. 7). Частиною скіфського кочового світу у політичному плані вважає лісостепові «князівства» VII—VI ст. до н. е. також Ю. В. Павленко (див.: Павленко Ю. В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. — К., 1994. — С. 150). Нині більшість дослідників відносять підкорення кочовиками Лісостепу до кінця VI — початку V ст. до н. е., а в попередні часи припускають лише номінальну залежність від степовиків.

197

Bukowski Z. Op. cit. — S. 292.

198