Читати книгу - "Хранителі"

його у тьмяному світлі нічника в сусідній ванній. Вікно було зачинене зсередини, тому пес не бачив, що діється на подвір’ї. Але, можливо, щоб «побачити» Аутсайдера, пес найменше покладався на свій зір.

— Там щось є, хлопче? — запитав Трейвіс тихо, щоб не розбудити Нору.

Ейнштейн зістрибнув, підійшов до Трейвіса і поклав голову на матрац.

Погладивши собаку, Трейвіс прошепотів:

— Він наближається?

Ейнштейн лише таємниче заскавчав, а тоді влігся на підлогу біля ліжка і знову заснув.

Через кілька хвилин Трейвіс теж поринув у сон.

Він прокинувся перед світанком і побачив, що Нора сидить на краю ліжка і гладить Ейнштейна.

— Спи, спи, — сказала вона Трейвісу.

— Щось трапилось?

— Нічого, — сонно прошепотіла Нора. — Я прокинулася і побачила, що він стоїть біля вікна. Нічого страшного. Спи.

Трейвісу і втретє вдалося заснути. Йому приснилося, що за півроку гонки за Ейнштейном Аутсайдер навчився користуватися інструментами і тепер із жовтим блиском в очах ламає сокирою віконниці.

2

Нора і Трейвіс регулярно, у строго визначений час давали Ейнштейну піґулки, і він слухняно ковтав їх. Вони пояснили псу, що йому необхідно добре їсти, аби відновити сили. Ейнштейн докладав усіх зусиль, але апетит до нього повертався дуже повільно. Знадобиться кілька тижнів, щоб він відновив колишню вагу й активність. Але покращення з кожним днем були все помітніші.

У п’ятницю, 10 грудня, Ейнштейн уже міг трохи прогулятися надворі. Він досі злегка похитувався, але вже не перечіпався на кожному кроці. У ветеринарній клініці Джим зробив йому всі щеплення, тому можна було не боятися, що він, крім чумки, яку щойно подолав, підхопить ще й сказ.

У порівнянні з останніми тижнями погода покращилася: температура не опускалася нижче 15 °C, та й вітру не було. У небі біліли поодинокі хмари, а сонце, коли не ховалося за ними, пестило шкіру своїм життєдайним теплом.

Ейнштейн супроводжував Трейвіса під час його інспекції інфрачервоних давачів навколо будинку і балонів з оксидом азоту в сараї. Вони йшли трохи повільніше, ніж минулого разу, але Ейнштейну подобалося бути знову в строю.

Нора була у студії і старанно працювала над новою картиною — портретом Ейнштейна. Він не знав, що став об’єктом чергового полотна. Це був один із її майбутніх подарунків на Різдво, а після цього Нора збиралася повісити картину над каміном у вітальні.

Коли вони вийшли із сараю, Трейвіс запитав Ейнштейна:

— Він наближається?

Ейнштейн повторив свої звичні дії, але з меншими зусиллями, ніж раніше: він не так уважно нюхав повітря й оглядав темний ліс навколо. Повернувшись до Трейвіса, пес тривожно завив.

— Він там? — перепитав Трейвіс.

Ейнштейн не відповів і знову зі спантеличеним виглядом оглянув ліс.

— Він досі наближається? — запитав Трейвіс, але пес не реагував.

— Він вже ближче?

Ейнштейн обійшов по колу, обнюхав землю і повітря, а потім покрутив головою. Врешті-решт він повернувся до дверей і зупинився у дверях, дивлячись на Трейвіса і терпляче чекаючи на нього.

Ввійшовши в дім, Ейнштейн одразу ж пішов у комірчину.

«РОЗПЛИВЧАСТО».

Трейвіс витріщився на слово.

— Розпливчасто?

Ейнштейн дістав більше букв і виклав: «РОЗПЛИВЧАСТО. НЕЗРОЗУМІЛО».

— Ти про свою здатність відчувати Аутсайдера?

Ейнштейн швидко помахав хвостом: «Так».

— Ти більше його не відчуваєш?

«Ні».

— Гадаєш… він помер?

«НЕ ЗНАЮ».

— Чи твоя інтуїція не працює, коли ти хворий або ослаблений, як оце зараз?

«МОЖЛИВО».

Зібравши фішки і поскладавши їх у трубки, Трейвіс на мить замислився. Його почали мучити погані й тривожні думки. Навколо дому були інфрачервоні давачі, але значною мірою вони сподівалися, що Ейнштейн попередить першим. Як колишній солдат загону «Дельта», Трейвіс міг покластися на вжиті ним заходи безпеки та власні сили. Але тепер його мучило відчуття, що він щось проґавив у системі захисту, і, якщо трапиться непередбачене, знадобляться всі здібності Ейнштейна і його сили, щоб допомогти йому відбити несподівану атаку.

— Тобі слід якнайшвидше одужати, — звернувся Трейвіс до Ейнштейна. — Тобі треба їсти, навіть якщо нема апетиту, спати якнайбільше, відновлювати сили і не стояти півночі біля вікна.

«КУРЯЧИЙ БУЛЬЙОН».

Трейвіс розсміявся і промовив:

— Це також можна спробувати.

«ЙОРЖ УБИВАЄ МІКРОБИ».

— Звідки ти взяв?

«КНИГА. ЩО ТАКЕ ЙОРЖ?»

— Кухоль пива, куди додали порцію віскі, — пояснив Трейвіс.

Ейнштейн на хвильку задумався.

«ВБИВАЄ МІКРОБИ. АЛЕ РОБИТЬ АЛКОГОЛІКОМ».

Трейвіс зареготав і почухав Ейнштейна.

— Та ти гуморист, волохата мордо.

«МОЖЛИВО МЕНІ СЛІД ВИСТУПАТИ У ВЕГАСІ».

— Готовий заприсягнутися, що в тебе вийде.

«БУДУ ХЕДЛАЙНЕРОМ».