Читати книгу - "Хранителі"

205
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 148 149 150 ... 170
Перейти на сторінку:
class="book">— Навіть не сумніваюся.

«РАЗОМ З ПІА ЗАДОРОЮ».

Трейвіс обійняв пса. Вони сиділи у комірчині й реготали, кожен на свій лад.

Попри жарти, Трейвіс розумів, що Ейнштейн дуже переживає через нездатність відчувати Аутсайдера. Гумор був захисним механізмом, який відганяв страх.

Після обіду Ейнштейн заснув, виснажений короткою прогулянкою навколо будинку. Нора повністю занурилася в малювання, а Трейвіс сидів біля вікна, яке виходило на подвір’я перед будинком, постійно перебираючи в голові всі заходи безпеки і шукаючи ту дірку.

* * *

У неділю, 12 грудня, після обіду Джим Кін завітав до Трейвіса з Норою і залишився на вечерю. Він оглянув Ейнштейна. Стан собаки задовольнив його.

— Як на мене, він занадто повільний, — промовила Нора.

— Як я вже говорив, йому потрібен час, — відповів Джим.

Він дав нові рекомендації щодо лікування Ейнштейна і залишив нову пляшечку з піґулками.

Ейнштейн із радістю показав свою машинку для перегортання сторінок і пристрій для літер у комірчині і вдячно прийняв похвалу з приводу його вміння тримати олівець у зубах, щоб вмикати телевізор чи відеомагнітофон, не турбуючи Нору із Трейвісом.

Спочатку Нора здивувалася, що ветеринар виглядав не таким сумним і невеселим, яким вона його запам’ятала, але потім зрозуміла, що обличчя Джима не змінилося, а просто вона по-іншому стала сприймати лікаря. Тепер, коли Нора краще спізнала Джима і він став їхнім найкращим другом, вона бачила не лише сумні риси, а й доброту і почуття гумору, приховані за ними.

За вечерею Джим сказав:

— Я трохи зайнявся вивченням татуювання, щоб з’ясувати, чи вдасться вивести ті цифри з його вуха.

Ейнштейн, котрий лежав неподалік на підлозі, прислухаючись до їхньої розмови, підвівся, хитнувся, поспішив до кухонного столу і стрибнув на одне із порожніх крісел. Він випростався і витріщився на Джима.

— Більшість татуювань можна вивести, хоч і не всі, — сказав ветеринар, поклавши виделку зі шматком курчати карі, яку не встиг донести до рота. — Якби я знав, що там за чорнило використовувалося і як наносили цифри під шкіру, то зміг би їх вивести.

— Було би круто, — сказала Нора. — В такому разі навіть якщо вони знайдуть Ейнштейна і спробують його повернути, то не зможуть довести, що це саме той пес.

— Але при ретельному огляді можна буде знайти сліди татуювання, — заперечив Трейвіс. — Під лупою.

Ейнштейн перевів погляд із Трейвіса на Джима Кіна, ніби запитуючи: «А що ти на це скажеш?»

— У більшості лабораторій на піддослідних тварин просто вішають ярлики, — сказав Джим. — Для таких татуювань використовують кілька видів стандартного чорнила. Можливо, мені пощастить його вивести, не залишивши жодних слідів, окрім природної плями на шкірі. Сліди чорнила не знайдуть навіть під мікроскопом. Тож про числа ніхто навіть не здогадається. Врешті-решт, татуювання невелике, тому це полегшує завдання. Я поки що досліджую методи його видалення, але через пару тижнів можемо спробувати, якщо Ейнштейн не зважатиме на деякі незручності.

Ретривер зістрибнув зі стільця і подибав до комірчини, звідки за мить долинуло постукування педалей: пес діставав фішки.

Нора пішла подивитись, що за повідомлення набрав Ейнштейн.

«Я НЕ ХОЧУ ЩОБ МЕНЕ ТАВРУВАЛИ. Я НЕ КОРОВА».

Його бажання позбавитися татуювання було глибшим, аніж гадала Нора. Ейнштейн хотів, щоб клеймо вивели, щоб учені з лабораторії не впізнали його. Але, вочевидь, він ненавидів ті цифри у вусі, бо вони робили з нього чиюсь власність. Це ображало його гідність і порушувало його права як розумної істоти.

«СВОБОДА».

— Так, — з повагою сказала Нора, опустивши руку Ейнштейну на голову. — Я розумію. Ти… особистість. Особистість, — уперше Нора подумала про цей бік справи, — з душею.

Чи було блюзнірством думати, що в Ейнштейна є душа? Ні. Нора не вважала це блюзнірством. Собаку створили люди. Але якщо Бог є на світі, то, без сумнівів, він на боці Ейнштейна — не лише тому, що пес уміє відрізняти погане від хорошого; його здатність любити, відвага й альтруїзм робила його ближчим до Бога, ніж більшість людських створінь, що живуть на землі.

— Свобода, — промовила Нора. — Якщо в тебе є душа — а я знаю, що є, — то це означає, що ти народився зі свободою волі та правом на самовизначення. Цифри у твоєму вусі — це образа, і ми від них вибавимось.

Після вечері Ейнштейну явно хотілося послухати бесіду і взяти в ній участь, але втома далася взнаки, і він заснув біля каміна.

Трейвіс запропонував Джиму трохи випити. За бренді й кавою Джим Кін слухав розповідь господаря про методи захисту проти Аутсайдера. Трейвіс попросив ветеринара спробувати знайти слабкі місця у його системі, але Джим зміг вказати лише на вразливість лінії електропередач.

— Якщо та істота здогадається пошкодити лінію електропередач, яка йде від головного шосе, то ваш будинок уночі зануриться в темряву, а сигналізація не допоможе. Без електрики ті хитромудрі механізми в сараї не зможуть зачинити двері за чудовиськом і випустити оксид азоту.

Нора і Трейвіс повели Джима вниз у напівпідвальне приміщення за будинком, де стояв аварійний генератор. Він працював від стап’ятдесятилітрового балона з бензином, закопаного у дворі, і зміг би відновити електропостачання в будинку і сараї, а також запустити сигналізацію через 10 секунд після знеструмлення головної лінії.

— Я бачу, ви все продумали, — сказав Джим.

1 ... 148 149 150 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранителі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хранителі"