Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

задоволення, монотонний стукіт дощу, затишне тепло ліжка, зніяковілість доктора, бажання в його збентеженому погляді, її оголені груди, і все це серед білого дня! Ох, який сором! Яка насолода! «Для спокійних буднів і турботи кращого чоловіка годі й уявити». Але невже лише для цього? Кожен чоловік смакує по-своєму, як любила повторювати Марія Антонія, її колишня учениця, неперевершена у цих справах, «кожен має свої вподобання, виняткові та відмінні від інших, треба тільки знайти ключик і насолоджуватися, бо кожен! ох, кожен може здійняти тебе до небес…» Дону Флор заполонила жага, інакша, боязка, але впевнена і сильна; ті його несміливі дотики, ті обережні лінії, ох, Теодоро!

— Ти ж мені заборгував, любий…

— Я? Заборгував? — здивувався доктор, і мило всміхнувся, ну хіба ж не велике дурненьке дитя?

Широке чоло, скільки знань у ньому ховається, а як чоловік він страшенно милий і дурненький! Дона Флор лагідно провела долонею по чоловіковій голові й легенько всміхнулася.

— Так, ти мені винен. Он як майстерно вислизнув учора з моїх рук…

— Будьмо відверті, люба Флор, якщо хто й вислизнув, то…

— Що ж, якщо це я заборгувала, то мушу будь-що повернути свій борг, ти знаєш, як я не люблю боргів… — І дона Флор лукаво прикрила долонями своє усміхнене обличчя.

Чого було ще бажати благородному фармацевтові? Він навіть зрадив своєму серйозному тону:

— Гляди мені, бо ще й відсотки вимагатиму…

Педантичний і правильний, її Теодоро вже почав був робити все, як завжди, намагаючись прикрити простирадлом свою пристрасть, шанобливо, як і належить виконувати подружній обов’язок. Але дона Флор його випередила: вона раптом зірвала простирадло і скинула його додолу, а потім шанобливий доктор опинився в її обіймах. О, він ніколи не забуде того дощового недільного ранку, благословенного ранку, спокійного та незвичного, який подарував їхнім любощам нові барви, небачені досі емоції й неповторні відтінки.

А дона Флор тільки згорнулась тихенько клубочком і з вдоволеною усмішкою на вустах під акомпанемент дощу полетіла в міцні обійми здорового сну.

22

ЗАГАЛОМ УСЕ БУЛО, ЯК ЗАВЖДИ, ЗВИЧАЙНА СОБІ НЕДІЛЯ; не змінилася і дона Флор. Вона пережила пекельні муки і була переконана, що настане кінець світу, проте нічого не сталося. Бо наше життя — це суцільні несподіванки…

Єдине, чим та неділя відрізнялася від інших, це тим, що докторова аптека була відчинена — єдина на весь район, тому доктор Теодоро поспішив до своїх клієнтів. Ось чому, коли дона Флор вийшла зі спальні, чоловіка вдома вже не було. Та потужити на самоті цього ранку їй не вдалося.

Спершу знову прийшла Марилда зі своєю одвічною дилемою; згодом — заплакана дона Марія до Кармо, яка була на межі справжнього нервового зриву: ну як можна ставити якийсь спів вище заміжжя? Сусідки теж одностайно виступили на користь заміжжя, усі, крім дони Жізи. Але хто слухатиме ту екстравагантну американку: що нормально для Сполучених Штатів, зовсім не годиться для Бразилії, а іноді навіть становить тут певну загрозу. Дона Жіза не лише проповідувала користь розлучень, а й мала совість сперечатися з доною Жасі та доною Енеїде, мовляв, цнотливість — це звичайнісінькі пережитки й утримуватися навіть шкідливо для здоров’я: через такі дурні традиції у психушках повно незайманок! Ви тільки уявіть! Але решта кумась, сповнені моральних упереджень, переконували, що заміжжя — це єдина виправдана мета, до якої повинна прагнути кожна жінка, адже Бог створив жінку, щоб вона дбала про затишок у домі, про свого чоловіка, народжувала йому діток і радо про них піклувалася. Очолила цю войовничу групу дона Марія до Кармо, яка мріяла, як вона сама казала, достойно прилаштувати свою єдину доньку:

— Сім’я, ось що для неї має бути а пріоритеті, бо чого варте оте її радіо? Що, крім непевності, воно дасть їй у житті?

Непевність? І понеслося: а які небезпеки чигають на неї з тим радіо, погляньте, скільки співачок й артистів уже постраждали, воно й не дивно, всі оті фанати, та й публіка, зрештою, зараз дуже легковажна і підозріла, — на цьому особливо наполягала дона Динора, активна поборниця й захисниця патріархальних звичаїв. Якщо вже на те пішло, то артистів знають не лише з їхніх виступів, — он скільки пліток про них ходить — пристойних і не дуже. Це стосується й співаків, режисерів і музик, усі вони, вважала дона Динора, ті ще негідники та донжуани.

Чого варта лише нещодавня історія з молодою співачкою зі зразкової родини — її добре знала дона Енеїде, — дівчина опинилася в лікарні з сильною кровотечею, бідолашка буквально стікала кров’ю, й коли лікарі її обстежили, то з’ясували, що причиною всьому був аборт, зроблений якоюсь криворукою дилетанткою. Дівчина не померла тільки завдяки докторові Зезіто Маґальяесу, знаному та шанованому спеціалістові. Він урятував нещасну, буквально повернув до життя, але хто ж поверне її репутацію? «Ні він, ані будь-хто інший, — підсумувала дона Динора, — не поверне її гідності й доброго імені».

— От би хтось вигадав пігулки для відновлення гідності, — втрутилась дона Норма. — Які гроші можна було б на цьому заробляти! От уявіть собі, йдеш хоча б у нашу місцеву аптеку і кажеш: «Докторе Теодоро, запакуйте, будь ласка, цей новомодний препарат — для мене, для моєї сестри… і ще якийсь найдешевший — для служниці».

Усі вибухнули сміхом. Зрештою, усі ці історії не стосуються слухняної, на думку багатьох, Марилди. Тому нема чого тут гадати: щоб дівчина й надалі підтримувала таке хороше враження про себе, навіть мови про радіо бути не могло, міцний шлюб — єдине правильне рішення для порядної дівчини. Як же здивувалися сусідоньки, коли дона Флор, яку Марилда вкотре попросила про заступництво, порадила все ж вручити нареченому гарбуза й послати його під три чорти, а самій залишатися на радіо, де на неї чекали не лише хороші перспективи, а й висока зарплатня. Ця баталія мало не закінчилася бійкою, бо дона Марія до Кармо, оскаженіла від такого заступництва, кинулася на дону Флор:

— О, була б це ваша дитина, дуже сумніваюсь, що ви були б такі розумні… Таких порад і ворогові не дадуть…

— Та як ви смієте!..

Урешті-решт вони обидві розридалися, і Дона Марія до Кармо так і не вирішила — підтримувати доньку в її рішенні чи наполягати на своєму. Врешті, доні Флор таки вдалося переконати більшість, і дона Норма підсумувала:

— У пеклі буде командувати, погляньте на нього, часи рабства вже давно минули.

Дона Флор пішла готувати їсти — у ті неділі, коли аптека працювала, вони з доктором не ходили обідати до дядька з тіткою в Ріо-Вермельйо. Раптом у двері постукали:

— Можна до вас, кумонько?

Це