Читати книгу - "Собор Паризької Богоматері"

представляв інтереси крупної буржуазії, заради яких зраджував інтереси народу.

99

Вітрувій Марк (І ст. до н. е.) — римський архітектор, автор трактату «Про архітектуру».

100

«Історія галліканської церкви», книга II, період III, фоліо 130, стор. 1. (Прим. авт.)

101

Віньйоль (Жак Бароціо) — відомий італійський архітектор XVI ст., при королі Франціску І кілька років жив і працював у Франції.

102

…дожило до часів Вільгельма Завойовника — тобто до XI ст.

103

Перервані діла залишаються незакінчені. — Вергілій (лат.).

104

Це те мистецтво, що зветься, залежно від місцевості, клімату і населення, ломбардським, саксонським та візантійським. Ці чотири споріднені різновиди архітектури існують паралельно; кожен з них має свій особливий характер, але в основі їх лежить той самий принцип півкруглого склепіння. «Всі не на одне лице, однак дуже подібні» і т. ін. (Прим. авт.).

105

Цю дерев'яну частину шпиля знищила блискавка в 1823 році. (Прим. авт.)

106

Своєрідне (лат.).

107

Григорій VII — папа римський з 1073 по 1085 р.

108

Вірність громадян володарям, що, однак, інколи переривається заколотами, породила багато привілеїв (лат.)

109

Юліан Відступник збудував свої терми. — Терми — староримські купальні, згодом використані як палацові приміщення для диспутів, гімнастичних ігор, бібліотек та ін. — Юліан — римський імператор, до початку царювання був римським намісником у Галлії, де відбудовував зруйновані міста; у 50-х роках IV століття жив у Парижі.

110

Паск'є Етьєн (1529–1615) — французький правознавець, автор «Листів Паск'є», що вміщують багатий матеріал з історії Франції XVI ст. — Фавен Андре (друга половина XVI ст.) — автор численних робіт із середньовічної історії Франції).

111

…у пам'ять про те болото, що до нього Камюложен затягнув Цезаря. — Камюложен — вождь племені паризіїв, очолив у І ст. до н. е. опір галльських племен, що жили на берегах Сени, військам Юлія Цезаря. Захищаючи місто Лютецію (стародавня назва Парижа), загинув у битві в 52 р. до н. е.

112

Альгамбра — старовинний палац та архітектурний ансамбль у Гренаді, в Іспанії, створений в XIII–XIV ст. ст.; чудовий пам'ятник середньовічної маврітанської архітектури. — Шамборський замок — пишна споруда XVI ст. у стилі французького Відродження.

113

Ми з сумом, що змішується з обуренням, бачили, як намагалися збільшити, перекроїти й переробити, тобто зруйнувати цей чудовий палац. Руки сучасних нам архітекторів надто грубі, щоб торкатися цих тендітних творінь епохи Відродження. Ми не втрачаємо надії, що вони цього й не насміляться зробити. Крім того, зруйнувати тепер Тюїльрі було б не тільки грубим варварством, яке примусило б почервоніти навіть п'яного вандала, але було б зрадою. Тюїльрі не просто шедевр мистецтва шістнадцятого століття, але й сторінка історії дев'ятнадцятого. Цей палац належить уже не королю, а народові. Залишімо його таким, яким він є. Наша революція двічі поставила свій знак на його чолі. Один його фасад пробито ядрами 10 серпня, другий — 29 липня. Це святиня. (Париж, 7 квітня 1831 р.). (Примітка автора до п'ятого видання).

114

Міньяр П'єр (1612–1695) — французький живописець, уславився головним чином як автор парадних ідеалізуючих портретів, переважно жіночих. Стояв на ворожих реалізмові позиціях. 1690 р. очолив Паризьку Академію художеств і став «першим живописцем короля» при дворі Людовіка XIV.

115

Собор святого Петра — одна з найкрупніших пам'яток італійської архітектури доби Відродження; у створенні його (XVI–XVII ст. ст.) брали участь такі великі майстри, як Батісто Альберті, Брамонте, Рафаель, Мікеланджело та ін.

116

…як конституція III року нагадує закони Міноса. — Мінос — могутній цар о. Кріту, що вславився мудрим законодавством, у складанні якого йому допомагав сам верховний бог Зевс {міф.). — Конституція III року — конституція, проголошена у Франції 22 серпня 1795 р. (третього року Республіки за календарем Першої буржуазної революції), закріплювала перемогу буржуазної контрреволюції над народом.

117

Давати ляпаси та вискубувати волосся (середньовічна латинь).

118

Назва папської булли (лат.).

119

Вівтар ледарів (лат.).

120

«Quazimodо» (лат.) — ніби, майже. Так у католиків називається перша після великодня неділя — провідна неділя.

121

Пастух лютого стада сам ще лютіший (лат.).

122

«Стиль мессідора». — Маються на увазі архітектурні пам'ятники часів якобінської диктатури, позначені неприхованим наслідуванням староримським взірцям і прагненням до пишної монументальності (наприклад, будівля Медичної школи в Парижі). — Мессідор — десятий місяць (від 19–20 червня по 18–19 липня за нашим стилем) республіканського календаря, введеного після буржуазної революції 1793 року, який діяв до 1805 року.

123

Сильний хлопець злий (лат).

124

Суфло Жак — французький архітектор XVIII ст., що збудував основну частину Пантеону.

125

Пломби — в'язничні камери-одиночки, розміщені на горищі Палацу дожів у Венеції. Вони мають свинцеву покрівлю, яка активно реагує на кожну зміну температури, що робить перебування в них жорстокою мукою.

126

Католицька молитва до діви Марії, що читається тричі на день. Король Людовік XI впровадив звичай дзвонити під час її читання.

127

Наче збуджені звуком сурми (лат.).

128

Бійка; перша причина — випите вино найкращої якості (лат.).

129

Де замикається коло (лат.).

130

Дозволене (лат.).

131

Недозволене (лат.).

132

Гуго II з Бізунсіо, 1326–1332. (Прим. авт.)

133

До загального наспіву (лат.)

134

Деякі вельможні жінки, яких не можна не прийняти, не завдаючи їм образи (лат.)

135

Кентавр — напівлюдина-напівкінь (міф.).

136

Гра слів. Дослівно: «Гей! Гей! Клод з кульгавим!» (Лат.)

137

Абат Мартіна Блаженного (лат.)

138

«Про приречення та вільну волю» (лат.).

139

Астольф — персонаж з рицарської поеми «Несамовитий Роланд» італійського поета доби Відродження Людовіко Аріосто. Верхи на крилатому коні рицар Астольф здійснює польоти на Місяць, у рай, у пекло тощо.

140

Гра слів: «l'abricotier» — абрикосове дерево і «l'аbri cotier» — прибережний притулок (франц.). Крім того, назву можна розшифрувати також як «притулок Котьє».

141

Реньє Матюрен (1573–1613) — французький поет, автор сатир, в яких описано звичаї; його творчість позначена рисами реалізму і відзначається барвистою народною мовою.

142

Вірю в бога (лат.).

143

Господа нашого (лат.).

144

Амінь (лат.).

145