Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

Один з вартових нахилився й квапливо обмацав полоненого:

— Мій конунгу, в цього чоловіка зламані ребра. Схоже, уламок проштрикнув легені. Його час спливає.

— Привести сюди градоправителя, — голос конунга хльоснув батогом, заглушив усі інші звуки та змусив замовкнути навіть найбільш балакучих.

З десяток людей кинулося виконувати наказ, але Адой Гасті з'явився сам. До цього моменту на площі зібралася вже чи не половина міста. Прибігли Ейдан, Кіт і Хала, старий Лонхат з Оріком, Дуараг з Танасісу зі своїми людьми. Натовп розступився перед Адоєм й зімкнувся позаду щільною стіною. Повітря буквально задзвеніло від напруги й від задушливої ненависті. Погляд градоправителя ковзнув по мертвому тілу, ще живому бранцю, обличчям містян, спотвореним гнівом й огидою.

— Адою з роду Гасті. Я, твій законний правитель, прошу всіх цих людей бути свідками цієї розмови. Я вимагаю від тебе відповіді! Чи правда, що ти пустив у місто вбивць й поплічників Талгата, знаючи про те, яку справу вони задумали?

Адой мовчав. Озирнувся навкруги, намагаючись знайти хоч одного союзника, готового стати на його захист. Даремно. 

— Адою з роду Гасті, — повторив Лід. — Відповідай.