Читати книгу - "Лазарит"

увійшов у прохолодну напівтемряву. Денне світло пробивалося сюди крізь листя гліциній та плюща, які обвивали заґратоване вікно. Напівморок здавався зеленавим, виткі рослини уздовж стін від подиху повітря коливалися, і складалося враження, що ти раптово опинився під водою.

Даян сидів за столом при вікні, перед ним лежав сувій Тори.

– Нехай будуть з тобою мир і благословення, хлопчику мій, – привітався старий.

– Нехай перейде це благословення на тебе й на твою сім’ю, мудрий Ашере бен Соломон, – стримано вклонився лицар.

Він поцілував покровителю руку й сів на диван навпроти. Незважаючи на самовладання, Мартін був напружений, розуміючи, що не варто зволікати з розмовою про Руф. Іншого такого шансу може не бути. Водночас він почувався перед Ашером ніяково, можливо, це почуття корінням сягало його сирітського дитинства.

Ашер розгорнув сувій.

– Ця книга упродовж віків захищає мій народ від духовного звиродніння, невігластва й варварства. Століття за століттям сини Ізраїлю зазнають переслідувань та презирства. У нас нелегка доля. І все ж ми обраний народ, оскільки не потребуємо посередників між нами і Всемогутнім. Нехай інші навпомацки блукають у пітьмі, марно покладаючись на слова лжепророків, нам же дозволено безпосередньо споглядати лице Його й шанувати Його заповіді!

Даян був відомим красномовцем. Мартін знав про це й мовчки слухав, розуміючи, що за цим вступом ітиме довгий перелік бід, принижень і зла, що їх доводиться витримувати євреям.

Так і сталося, але сьогодні Ашер бен Соломон особливо напустився на франків. Ці варвари, виголосив він, позбавлені всіх чеснот, крім безглуздої хоробрості, привселюдно брешуть, що народ Ізраїлю начебто заплямував себе кров’ю того, кого вони у своїй сліпоті називають Сином Божим! І які тільки злочини вони приписують синам Сіону: мовляв, євреї не лише вбили Месію, так іще й насміхаються зі святого причастя, обкрадають добрих християн, отруюють криниці, вбивають християнських немовлят, щоб на їхній невинній крові замішувати тісто для своїх опрісноків.[36] Священики франків із кафедр закликають усіляко паплюжити євреїв, щоб ті щомиті відчували свою гріховну провину і, врешті-решт, навернулися до істини Христової, відкинувши власну віру.

Мартін мовчав. Усе це він чув не один раз. Але зараз у запалі його наставника було щось іще. Можливо, річ у тому, що Ашер знав: Мартін, який весь час живе серед християн, міг зазнати їхнього впливу і засумніватися. А він же був найближчою довіреною особою даяна, старий хотів покладатися на нього в усьому, без жодних вагань.

О, якби ж то Ашер бен Соломон знав, як мало в Мартіна було віри! Життя серед людей різних релігій і конфесій переконало його в тому, що не вищі сили, а сама людина приймає рішення, керуючись власною волею, силою, розумом. Інша річ, що саме євреї були з ним добріші за всіх; він глибоко симпатизував цьому працьовитому й заповзятливому народові, який, спричиняючи ненависть своїх переслідувачів, примудрявся звестися, навіть коли його було скинуто в прірву.

– Дозвольте вас перебити, вчителю, – нарешті промовив він, відвівши погляд від здивовано підведених брів даяна. Ви кажете істину. Я багато міркував про це і дійшов висновку, що для мене настав час стати одним із вас. Прийняти на себе заповіді Тори, обрізання, очиститися в мікві[37] і перед лицем усього світу стати правовірним юдеєм.

Суворе лице Ашера бен Соломона завмерло. Відвернувшись до вікна, він узявся розтирати великим пальцем правої руки ліву долоню – добре знаний Мартіну жест, що видавав хвилювання чи збентеження. Але коли даян заговорив, голос його лунав рівно:

– Чи знаєш ти, Мартіне, закони Ромейської імперії? Згідно з ними, того, хто здійснить обрізання християнина, можуть засудити за насильне оскоплення.

– Але хто про це дізнається?

Ашер ледь нахилив голову, тінь від великого носа лягла на його сухі губи, і, здавалося, їх скривила скептична посмішка.

– Хлопчику мій! Те, про що ти кажеш, не може мене не тішити. Душею ти з нами, я в цьому не сумніваюся. Але тобі доводиться часто мандрувати, жити серед назарян, а там… там різне може статися. І якщо про те, що ти обрізаний, дізнаються – непереливки буде не лише нам, а й тобі.

Мартін рвучко зітхнув, обличчя сполотніло й чіткіше окреслилися вилиці.

Пора. Зараз він скаже про найголовніше.

– Дорогий друже і вчителю! Уже понад десять років я виконую небезпечну роботу, для якої ви мене підготували. Коли мені було п’ятнадцять, ви пояснили, заради чого ввели мене у свій дім і не шкодували коштів, щоб зробити з мене майстерного воїна, провідника та розвідника. Ви нічого не приховали й пояснили, що, коли я відмовлюся вам служити, відпустите мене під чотири вітри і здобуті знання допоможуть мені в подальшому житті. Я зможу стати лицарем, найманцем, драгоманом, амбасадором, придворним, будь-ким, але хай там як, я не бідуватиму. Тоді ж ви пояснили і про труднощі та небезпеки, що чекають на мене, якщо залишуся з вами. І, поміркувавши, я зробив свій вибір, адже змалечку прив’язався до вас і любив вашу родину.

Із сімнадцяти років я служу вам не з принуки, а добровільно. За цей час я став дуже заможною людиною…

Мартін замовк. Він говорив із невластивою для себе гарячністю, ходячи сюди-туди по кімнаті. Ашер скоса за ним спостерігав, погладжував бороду і злегка ствердно кивав.

Мартін вів далі. Мовляв, він розбагатів, придбав у Константинополі віллу із садом і маєток в околицях Нікеї, що регулярно дає прибуток. Та що там казати, Ашер бен Соломон і так усе знає про справи й статки свого вихованця, адже Мартін вклав чимало коштів у його підприємства.

Проте даян не міг зрозуміти справжньої причини його хвилювання, аж поки Мартін почав скаржитися на самотність. О, так, у нього багато роботи, він рідко відпочиває, але й не прагне дозвілля, оскільки без доручень на нього находить туга. Який сенс у розкішному будинку, де на тебе ніхто, крім слуг, не чекає?

Ашер бен Соломон випростався, відкинув голову так різко, що кіпа[38] на його сивіючій шевелюрі мало не впала на кам’яні плити підлоги.

– Ти вирішив одружитися? – Очі єврея застигли, ніби він удивлявся в себе. – Он воно як? Ти самотній, прив’язаний до мого роду, хочеш одружитися, а перед тим ти сказав, що хотів би здійснити гіюр і стати юдеєм. Пригадую, Йосип якось пожартував, що ти не зводиш очей із нашої красуні Руфі. Який із цього висновок? Ти хочеш породичатися зі мною, Мартіне?

У горлі лицаря вмить зробилося так сухо, наче він щойно перетнув пустелю. Відчувши сильну слабкість, він мусив знову