Читати книгу - "Нічні сигнали"

погнав його й інших на війну і призвів до того, щоб товариші по зброї стріляли в німецьких солдатів, які насмілилися чинити опір варварським наказам.

— Винищувачі позаду! — почувся в навушниках голос Вернера.

Як не дивно, а винищувач не стріляв. Чи його збило з пантелику те, що він побачив німецьку машину? Він наближався з максимальною швидкістю.

Клаус з усієї сили натиснув на штурвал. Велетенський птах ніби вклонився і з посвистом на повному ходу пірнув униз. Та, здавалося, саме це підбадьорило винищувача. Раптом над ними полетіли світло-сріблясті траси кулеметних і гарматних черг — все ближче й ближче до машини. «Мессершмітт-109» пустив у хід усю свою бортову зброю. Проте за мить він прошмигнув мимо, не влучивши в літак.

Вони уже думали, що настав перепочинок на кілька секунд, коли щось глухо застукало в хвостову частину «Берти-Марії». Другий винищувач взяв їх під обстріл. Клаус знову рвонув машину вгору. Світлі траси простяглися під ними, піднялися ближче, але ще мить — і другий винищувач з гуркотом пронісся під ними. Перша атака була відбита.

— Вернер, зв’яжися з радянською радіостанцією, ми вже над їхньою територією! — неймовірно спокійно пролунав голос Густава.

— Та швидше! У нас лишилося бензину всього на тридцять хвилин, — втрутився й Клаус.

Вернер негайно випустив антену, і його пальці застрибали над ключем. «В-Н-М викликає S-R-S», — послав він на новій, нещодавно домовленій хвилі в ефір. А що, коли його невідомі друзі сьогодні вже більше не чекають ніякого виклику? Тоді біда! Він ще раз передав: «В-М-Н викликає S-R-S», — і відповідь таки надійшла. Вернер швидко переключився на передачу. Аж тут Аксель знову крикнув:

— Три винищувачі позаду нижче нас!

Ну, тепер їм кінець. Від одного залпу вони змогли ухилитись, а трьох їм, звичайно, не витримати. Але Вернер знов упевнено взявся за свій ключ. «Q-Т-Н — мої координати…» — почав він вистукувати морзянкою і потім гукнув:

— Густав, дай координати!

Густав зараз же назвав цифри. Вернер передав їх і додав: «Просимо вказати радянський аеродром для посадки і допомогти приземлитися. Бензину лишилося тільки на двадцять п’ять хвилин польоту. Нас переслідують і атакують німецькі винищувачі».

Радянський радист деякий час мовчав, мабуть, був здивований. Потім прозвучало чітко і ясно: «Зрозуміло! Чекайте відповіді!»

В даному випадку міг зарадити лише капітан Новиков, який спав поруч з передавачем у невеличкому ліжку. Почувши надзвичайне повідомлення, він одразу стрепенувся. Чогось подібного він побоювався вже давно. Але як можна допомогти за двадцять п’ять хвилин? Він поквапно вихопив карту з шухляди. Ось тут у повітрі летіла машина, напевно, на схід. За сорок кілометрів на Північний схід був польовий аеродром радянських штурмовиків і винищувачів. Там могли б прийняти машину. І Новиков кинувся до телефону. Докладно роз’яснив становище начальникові аеродрому. Той завагався. А що як це якась хитрість з боку ворога?

— Товаришу полковник, я беру на себе всю відповідальність, — вихопилось у сибіряка. — Час не жде!

— Спокійно, товаришу капітан!.. Ми самі перевіримо. Передайте тому літакові нашу радіохвилю. Ми все підготуємо для посадки.

Навіть не подякувавши, Новиков поклав трубку й підбіг до передатчика. «S-R-S викликає В-М-Н! S-R-S викликає В-М-Н», — вистукав він на ключі.

«В-М-Н відповідає S-R-S, переходжу на прийом! В-М-Н відповідає S…» — прозвучало у відповідь, потім значки раптом обірвались. Новиков вилаявся. Якась затримка в німецькому передатчику?..

Пронизливо задеренчав телефон. З поста спостереження за повітрям передали повідомлення:

«Літаки противника перетнули лінію фронту в пункті ЦМЗ і летять на схід. Зараз чути звуки повітряного бою над квадратом Л4-П6. Через туман нічого розглядіти не можна».

— Продовжуйте спостереження. Чекаємо дальшої інформації! — розпорядився капітан.

Це повідомлення підтвердило радіограму німецького радиста. Коли б тільки знати, як допомогти німецькому екіпажеві! Новиков у розпачі барабанив ключем. Проте ніхто на «Берті-Марії» його не слухав.

Вернер в’яло осів у своєму хисткому сидінні. Куля пробила йому праве плече і, очевидно, роздробила кістку. Від найменшого руху його кидало то в жар, то в холод. Єдине, що він ще міг робити, — це сидіти тихо й спокійно; гарячий струмінь стікав по його тілу вниз.

— Тебе зачепило? — запитав Густав по СПУ.

Саме закінчилася ще одна атака винищувачів. Попри всі льотні маневри Клауса, трасуючі черги пронизали фюзеляж і хвіст літака. Руль висоти заклинився — тільки з великим зусиллям можна було зрушити його з місця. А тут ще й Вернер стогнав:

— Мене поранило. Не можу поворухнутися. Допоможіть мені, стікаю кров’ю!

— Прокляття! — не стримався Аксель.

Перспективи були незавидні. А тут знову з темряви виринали назустріч три винищувачі. Аксель схопив ракетницю. Поки жовті пунктири знову почнуть пронизувати темряву ночі, він принаймні повинен показати винищувачам, що вони атакують німецьких льотчиків. Відштовхнувши підбором плексигласову шибку, він палвнув у отвір червону, потім зелену ракету. І вдруге: червону й зелену ракету. Примарно повисли на якусь мить світлові сигнали в повітрі, потім упали й згасли.

І справді, винищувачі пронеслися над бомбардувальником не стріляючи. Звідки могли льотчики противника знати німецькі розпізнавальні сигнали, змінені тільки дві години тому? До того ж літак зовсім не оборонявся. На всякий випадок винищувачі звернулися з запитом до командного пункту. І там теж, здавалося, на кілька хвилин завагалися, але потім прийшов наказ: незважаючи на німецькі розпізнавальні сигнали збити, а членів екіпажу, які будуть вистрибувати з парашутами, безпощадно розстріляти з кулеметів.

«Берта-Марїя» відчайдушно шугнула в піке. Ланка винищувачів одразу ж відновила переслідування. Вони розгадали намір пілота триматися над самим туманом, щоб можна було сховатися в ньому, коли знову почнеться атака. Хоч при цьому пілот ризикував налетіти на дерево чи якусь іншу перешкоду і розбитися вщент, здавалося, він зважав за краще такий риск, ніж потрапити під вогонь переслідувачів.

Але не встигла «Берта-Марія» досягти рятівного, а може, й смертельного туману, як навколо неї знову заблискали трасуючі