Читати книгу - "Брехня. Як блеф, авантюри та самообман роблять нас справжніми людьми, Бор Стенвік"

Випущені птахи

Кабінет Туре Шлаґсволда в Бліндерні містить більше косметичних засобів, ніж я міг би очікувати побачити в шістдесятирічного чоловіка-біолога. Але колір фарби для волосся явно не призначений для його власної сивої шевелюри, що чесно свідчить про його статус та вік: норвезький академік, що ось-ось сягне пенсійного віку після наукової кар’єри з кількома нагородами та зарахуванням до ексклюзивної категорії за міжнародним індексом цитувань (ISI) – справжній інтелектуальний альфа-самець. Сонцезахисний крем також там явно не для нього самого. Ці продукти, як і акрилова фарба, яку він придбав у художньому магазині, в нього для того, аби обдурювати дрібних пташечок. У нього є і більш спеціалізоване обладнання для тих самих цілей: запис пташиних звуків та динаміки для їх відтворення, опудала птахів та пастки, щоб зловити їх живими. Однак коли він прив’язує снігоступи і виходить у ліс, то це ніяк не задля особистого задоволення від виловлювання птахів: все це він робить заради науки. Зокрема аби з’ясувати, як самі тварини обманюють одні одних. У даному випадку – пташки-мухоловки.

– У нас тут дві великі клітки, у кожну з яких ми саджаємо по самцю мухоловки, а тоді спостерігаємо, де самка хотіла б звити гніздо. Біля кожної клітки з колонки ми відтворюємо запис пташиного співу. Якщо у нас два самці однакового окрасу, то самка вибирає того, чий співочий репертуар різноманітніший.

Проте співи – це лише один з критеріїв самки. За кілька хвилин вони оцінюють зовнішність, місце перебування та статус самця і вирішують, хто їм підійде найкраще. І ось тут у гру вступають засоби від «L’Oréal» з кабінету вченого. Самці норвезької мухоловки зазвичай мають чорно-біле оперення, а самки – коричневе, що відповідає загальновідомому шаблону в природі: самці мають яскравий різнобарвний вигляд, а самки більш анонімні і губляться на фоні. Але деякі самці з якихось причин коричневі, і їх майже неможливо відрізнити від самок.

– Перший раз, коли я впіймав такого, то зазначив у протоколі «самка», – каже Шлаґсволд. – А наступного дня птах заспівав і спарувався з іншою самкою.

Напрошувалося питання, чому деякі самці надавали перевагу бути більш схожими на самок. Під час цієї вирішальної зустрічі між двома статями, можна було б подумати, що розумно самцям якомога краще продемонструвати свою мужність. Тож кого саме вони намагаються обдурити цією стратегією, яка, очевидно, настільки поширена в природі, що отримала окрему назву.

– Статева мімікрія, – каже Шлаґсволд. – Якщо господар території приймає їх за самок, то самці можуть вільно перебувати серед самок і, можливо, отримати нагоду спаруватися з якоюсь. Але ми перевірили цю гіпотезу, і виявилося, що жоден з виводків молодняку не був запліднений коричневим самцем. А отже, вони ніякі не ошуканці, чи, якщо вжити більш уїдливий вислів, не sneaky fuckers (підступні коханці).

Тут нам доведеться перервати на мить розмову з Туре Шлаґсволдом. Я був настільки захоплений цим висловом, що записав у нотатник, підкресливши двічі, аби не забути дослідити пізніше. Виявилося, що поняття sneaky fuckers є доволі усталеною концепцією в біології. Самці жаб невеликих розмірів, наприклад, які квакають недостатньо добре, аби привабити самок, часто намагаються сідати непомітно біля своїх конкурентів більших розмірів. Коли самки жаб підходять на парування з альфа-самцями, утворюється своєрідна черга, і в момент очікування дрібні самці можуть підкрадатися, щоб спаруватися з однією чи кількома з них. У поєднанні з оманливою зовнішністю така стратегія ще ефективніша, тому й самці деяких видів змій і риб схожі на самок, тому вони можуть приєднуватися до парування без відома іншого самця.

Один із найбільш вишуканих схожих прикладів можна знайти серед кальмарів. Ці тварини можуть легко самостійно змінювати форму та колір, а отже, таким чином набувати того вигляду, який найвідповідніший у конкретній ситуації. В YouTube можна знайти ролик, де видно самця кальмара, який збирається спаруватися зі самкою, аж раптом з’являється третій учасник. З вигляду це ще одна самка, яка прокрадається поміж них. Здивований самець намагається спаруватися з новенькою, яка є насправді самцем, що встигає за той час злучитися з єдиною в компанії самкою. Деякі кальмари настільки хитрі, що можуть навіть мати вигляд самців з одного боку і самки – з іншого. Точнісінько як танцівниця у старому кліпі Вітні Г’юстон 80-х років. І, можливо, щось у тому дусі, як слова пісні, й думає розчарований кальмар: «Я хочу танцювати з кимось, хто мене любить»[4].

Дуже важко, спостерігаючи за такими сценами, не наділяти тварин людськими рисами. Я гигочу над недоумкуватим самцем кальмара, який дозволив себе обманути, і навіть не знаю, кому співчувати більше з тих двох інших. За декілька кліків в інтернеті я виявляю людське втілення цієї тактики. Я швидко знаходжу визначення «підступного коханця» (sneaky fucker) в Urban Dictionary: «Особа, яка видає себе за гомосексуала, аби дружити з представниками протилежної статі, які нічого не підозрюють, і з якими він або вона прагне мати статеві контакти». Невдовзі я натрапляю на вебсайт під назвою «транс-спокуса» (trans seduction), який, очевидно, представляє абсолютно окремий жанр серед еротичних пропозицій інтернету. Там статева мімікрія відіграє важливу роль: вся концепція базується на тому, що чоловіка «спокушає» красива жінка, яка, як виявляється згодом, має чоловічі прибамбаси під спідницею, і потім вони займаються сексом несподіваним чином. Хоча це навряд чи так несподівано для цільової аудиторії жанру. Коли я трішки оговтуюся і вже наміряюся увімкнути фільтр безпеки на комп’ютері, раптом виявляю, що в інтернеті є своя історія з оманливими дівчатами. Раніше в онлайн-просторі панували чоловіки, тож, видаючи себе за жінку, можна було отримати багато переваг. Це призвело до широкого використання несправжніх жіночих аватарів, яке, своєю чергою, породило велику недовіру. Така недовіра й досі існує у світі онлайн-ігор, адже тодішні оцінки показали, що майже половина гравців з іменами жіночих персонажів у «World of Warcraft» були чоловіками.

– Але вернімося-но до цих пташок-мухоловок, – каже Туре Шлаґсволд. – Аби перевірити, чи повірили господарі території самцям з оперенням самок, ми встановили клітку. Спершу ми помістили в неї самку. Господар території підлетів до клітки і застосував свої співочі приманки, прагнучи заманити самку. Коли ми помістили чорно-білого самця в клітку, господар розлютився і кинувся на клітку, намагаючись напасти на чужака всередині. Але коли в клітці опинився коричневий самець, господарів-самців вдалося обхитрувати. Вони підлетіли до клітки і спробували привабити цю фальшиву самку.

Коричневі самці під прикриттям, можливо, й отримують небажану увагу від господарів територій, але водночас вони можуть досхочу залишатися на тій території, і ніхто їх не проганяє. І