Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

з такими помічниками?

20

Учитель сказав:

— Хто обіцяє з легкістю й без сорому, тому тяжко виконати обіцяне.

21

Коли Чень Хен убив князя Простого, Кон-фуцій, омившись, прийшов до двору і сказав князю Скорботної Пам’яті:

— Чень Хен убив свого володаря, прошу його покарати.

— Скажи Главам трьох родин, — відповів князь.

Конфуцій, відійшовши, сказав:

— Я займаю місце за сановниками, тому не смію промовчати. А володар звелів: «Скажи Главам трьох родин».

І він пішов до них і сказав, але вони відповіли відмовою.

— Я займаю місце за сановниками, тому не смів мовчати, — сказав Учитель.

22

Цзилу спитав про те, як служити володарю. Учитель відповів:

— Не бреши і не давай йому спокою.

23

Учитель казав:

— Чеснотливий муж осягає найвище, Мала людина осягає нижче.

24

Учитель сказав:

— У давнину навчались заради вдосконалення себе, Нині навчаються, щоб сподобатись іншим.

25

Цюй Боюй послав одного чоловіка до Кон-фуція.

Сидячи з ним, Конфуцій його спитав:

— Що робить наш пан?

— Пан хотів би, але ще не може, менше схиблювати, — відповів він.

Коли посланець Цюй Боюя вийшов, Учитель вигукнув:

— Який посланець! Який посланець!

26

Учитель казав:

— У справи іншого не вникай,

Коли не на його ти місці.

Учитель Цзен пояснив:

— Чеснотливий муж не думає про те, що не відноситься до нього за становищем.

27

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж соромиться багато говорити, а коли діє, то проявляє надмірність.

28

Учитель сказав:

— Троїста путь вирізняє чеснотливого мужа, мені не до снаги:

Людяний не тривожиться,

Тямущий не сумнівається,

Сміливий не боїться.

Цзигун зауважив:

— Учитель це про себе сказав.

29

Цзигун любив давати оцінку людям. Учитель сказав:

— Який ти, мабуть, довершений, Ци!

А в мене для цього нема часу.

30

Учитель сказав:

— Не журися, що тебе ніхто не знає,

А журися через свою недовершеність.

31

Учитель сказав:

— Чи не буде гідною людиною той, хто зможе без упередження й підозріливості заздалегідь прозріти брехню й недовіру?

32

Вейшен Му сказав Конфуцієві:

— Заради чого ти так клопочешся, Цю?

Не інакше як хочеш показати свою красномовність?

— Я не смію бути красномовним, але мені не до вподоби упертюхи, — відповів Кон-фуцій.

33

Учитель казав:

— Коня звуть тисячоверстовим, славлячи його вдачу, а не фізичну силу.

34

Хтось запитав:

— Що, коли за зло платити добром?

Учитель відповів:

— А чим же за добро платити?

Плати за зло по справедливості,

А за добро плати добром.

35

Учитель сказав:

— Який жаль! Ніхто мене не знає.

— Але чому ж Вас ніхто не знає? — спитав Цзигун.

Учитель відповів:

— Не нарікаю на Небо, але не виную людей, працюючи коло нижчого, найвище осягнув. Чи не Небесам і відомий я?

36

Гунбо ляо оббрехав Цзилу перед Молодшим Сунем. Цзифу великий повідомив про це вчителю і додав:

— Гунбо ляо вдалося насправді посіяти сумнів у серці господаря. Але в мене ще стане сил, щоб піддати його публічній страті.

Учитель сказав:

— Чи підуть шляхом, а чи його відкинуть, на те є повеління Неба. Як може Гунбо ляо завадити Небесному велінню?

37

Учитель сказав:

— Кращий віддаляється від світу,

За ним іде утікач із країни,

Наступний уникає погляду,

За ним слідом той, що тікає від слів.

38

Цзилу заночував біля Кам’яної брами. Вранці воротар у нього спитав:

— Ти від кого ідеш?

— Від Конфуція, — відповів Цзилу.

воротар вигукнув:

— Чи не той це, хто продовжує робити те, в чому, як він знає, йому не досягнути успіху?

39

Коли Вчитель, перебуваючи в уділі Вей, бив у кам’яний гонг, якийсь чоловік із плетеницею за плечима проходив повз ворота дому Конфуція і сказав:

— Як тяжко на серці в того, хто так б’є в гонг!

І потім продовжив:

— Які грубі ці звуки! Такі дрібні й набридливі! Ніхто тебе не цінує — то й облиш, оце й усе.

Глибоко — переправлюсь убраний,

А мілко — перейду, піднявши полу.

Учитель відповів:

— Він такий категоричний, що не можу й заперечити!

40

Цзичжан спитав:

— У Книзі сказано: «Пращур Піднесений, дотримуючись жалоби, жив у халупі і не говорив три роки». Що це значить?

Учитель відповів:

— Не тільки він, усі древні так учиняли. Після смерті володаря посадові особи протягом трьох років виходили в своїй діяльності тільки з вказівок першого радника.

41

Учитель сказав:

— Коли правитель любить ритуал, йому легко керувати народом.

42

Цзилу спитав про те, що значить бути чеснотливим мужем. Учитель відповів:

— Це значить удосконалювати себе з благоговінням.

— І це все?

— Удосконалювати себе, щоб тим самим забезпечити добре життя інших.

— І це все?

— Удосконалювати себе, щоб тим самим забезпечити добре життя народу. Чи не саме це так сильно хвилювало ще Яо з Шунем?

43

Дожидаючись Учителя, Юань Жан сидів, розкинувши ноги. Учитель сказав:

— Хто в дитинстві не був сумирний і не слухався старших, дійшовши віку, не зробив нічого, що можна передати нащадкам, і в старості все продовжує жити, не вмирає, — це розбійник.

І вдарив його палкою по нозі.

44

Хлопчик із селища Цюе доповідав Учителю.

Хтось запитав про нього:

— він робить успіхи?

Учитель відповів:

— Судячи з того, що він сідає з нами, ходить нарівні зі старшими за віком, це той, хто шукає скорих результатів, а не справжнього успіху.

Глава 15. Князь чудотворний із уділу Вей

1

Князь Чудотворний з уділу Бей спитав про способи бойового шикування.

Конфуцій відповів:

— Я знаю, як розставити жертовні чаші та посуд, але як вишикувати військо — цього не навчився.

І наступного дня пішов з Бей.

2

У Бчителя, коли він знаходився в Чень, вичерпався запас зерна; усі, хто його супроводжував, похворіли, не могли підвестися. Цзилу був незадоволений, зустрівся з ним і спитав:

— І чеснотливий муж живе в злиднях?

Учитель відповів:

— Чеснотливий муж у злиднях не відступає; мала людина, терплячи злидні, стає розпущеною.

3

Учитель спитав:

— Ци, ти думаєш, що я з тих, хто вивчає багато і все запам’ятовує?

—