Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 7

Крістіна

Наступного дня я прокинулася раніше будильника, що було мені тільки на руку. Я швидко поснідала, переодяглася і поїхала в універ. Перша пара пролетіла швидко, чого не можна сказати про другу. Здавалося, що сьогодні лекція із зарубіжної літератури тривала цілу вічність, і коли задзвенів дзвінок, студенти  полегшено зітхнули.

На перерві я встигла зганяти за чаєм на сьомий поверх, а потім повернулася назад до своєї групи, і стала гортати матеріали для семінару зі стилістики. Чесно кажучи, предмет був доволі заплутаний, але по-своєму цікавий, чого не можна сказати про викладача. Максим Валерійович був ще тим занудою, і вічно бурчав. Мабуть, єдине, що тішило його на наших семінарах, так це те, що група складалася практично з дівчат, що давало змогу цьому старому хричу пускати брудні жарти з двозначними натяками.

Коли почався семінар, я ледь не вистрибувала зі свого місця, щоб відповісти на запитання, але він мене чомусь ігнорував, натомість викликав тих, хто нічого не знав або взагалі не підготувався до семінару. Чесно кажучи, це було дивно, і я не розуміла, чому він так поводився. Варто було мені тільки вийти з аудиторії, як я зустріла татуся свого чоловічка, який схопив мене за руку, і потягнув у дальню частину коридору.

— Що у фразі: "Ти йдеш на бісову вечірку, і це не обговорюється", тобі не зрозуміло? Ти робиш усе, що я скажу, без різниці, що це буде. Скажу тобі трахнути мого колегу — ти його трахнеш, скажу тобі скинутися з мосту — ти стрибнеш, скажу тобі піти на чортову вечірку — і ти підеш! — процідила крізь зуби ця наволоч, чим тільки ще більше викликала в мене гнів.

— Ви мені не указ! Я не підписувалася на те, щоб потурати всім вашим примхам! — Я спробувала вирватися, але він притягнув мене до себе.
— О, крихітко, та ти зухвала... Але нічого, я швидко зменшу твій запал! — Від його слів у мене по спині поповзли мурашки. Господи, що ще придумав цей дурень? Що за номер він викинув цього разу?

— Максим Валерійович славиться тим, що трахає студенток, які дуже хочуть заробити хорошу оцінку, і те саме він зробив із тобою.
 
— Що за маячню ви несете?! — розлютилася я на нього, оскільки це не було правдою, але він лише цокнув язиком.

— Дивись, лялечко, дивись уважно... — він дістає зі своєї кишені телефон, а потім я дивлюся на екран його навороченого смартфона. Я бачу, як відчиняються двері, і в аудиторію заходить дівчина, яка має точнісінько таки самий вигляд, як я. У неї таке ж довге руде волосся, такі ж зелені очі, окуляри, одяг... Навіть риси обличчя. На екрані Максим Валерійович стискає її за дупу, а потім різко опускає на коліна. Я бачу, як вона розстібає ширінку його штанів, і потім...

Боже, мене нудить, коли вона починає робити йому мінет, але я ледве стримую себе.

— Ну, що? Як думаєш, чи варто мені піти з таким відео до декана? Думаю, ти одразу ж вилетиш з університету, щойно декан побачить це відео, маленька сучко...

— Це монтаж! Ніхто вам не повірить! 

— О ні, вони повірять... Бо вона має такий самий вигляд, як і ти, крихітко. Хоч знаєш, як важко було знайти дівчину, схожу на тебе, як дві краплі води? Вона ідеально зіграла твою роль, і зробить це ще раз, якщо знадобиться. Тепер ти підеш на цю кляту вечірку, зрозуміла? — Я тихо закивала, а потім він відпустив мене. — Ось і розумниця, хороша дівчинка. Ти мені більше подобаєшся, коли така покірна...

— Брудний покидьок... — пробурмотіла я собі під ніс, потираючи руку в тому місці, де він так міцно її стиснув.

— Що-що? Повтори, я не розчув!

— Я казала, що вам уготовано потрапити до Пекла за ваші діяння... — але він лише посміхнувся, коли я сказала йому це в обличчя. Розвернувшись на підборах, я кинулася до туалету. Мене знудило, щойно я закрилася в кабінці. Я почувалася так огидно, що не могла навіть толком зосередитися на навчанні. Швидко привівши до ладу, я помчала на наступну пару, де ледве висиділа. Мені було так до біса погано, що я пішла на десять хвилин раніше.

 Щойно я приїхала додому, то одразу пішла у ванну. Відкривши кран гарячої води, я скинула з себе одяг і стала під гарячі струмені душу. Перед очима досі майоріли картинки того відео, на яких нібито я відсмоктувала професору. Я знову відчула, як нудота підкочує до горла, і опустилася вниз, ставши на коліна. Обхопивши себе руками, я сиділа під струменями води і погойдувалася на місці, як ненормальна.

Я проклинала свого батька, за те яким телепнем він був. Я проклинала матір, яка дозволила йому так вчинити зі мною. Проклинала цього виродка, який так нахабно шантажував мене. Проклинала себе за слабкість і відчувала відразу до самої себе, що дозволяла цьому гівнюку так використовувати себе. І найжахливіше, що я навіть нікому не могла розповісти про це...

***

Коли я вийшла з душу, на годиннику вже було близько четвертої. У вітальні на дивані лежала чорна сукня з розрізом на лівому боці, щоб продемонструвати мої ніжки. І, звісно ж, цей виродок спеціально вибрав для мене сукню з глибоким декольте. На щастя, цього разу він не прислав до мене стиліста, тож я зробила собі макіяж і зібрала волосся в кінський хвіст. 

Коли я вдягнула сукню, то попрямувала до ванної, де було величезне дзеркало, що займало півстіни. Звичайно ж, у цій сукні я мала гарний вигляд, із цим не посперечаєшся. Мені довелося взути підбори, щоб відповідати зросту свого чоловіка, оскільки я була не такою вже й високою. Я швидко нанесла помаду ніжно-рожевого відтінку на губи, і ще раз обвела поглядом своє відображення. Головне показувати всім, що я щаслива, правда? Адже ніхто не знатиме, що всередині я помираю від приниження, хизуючись перед цими пихатими павичами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍