Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Вероніка

Розділ 15. 

Я навіть не намагалася глянути в його сторону. Тільки й чула його важке дихання. 

- Чому ти мене відштовхуєш? Я все одно візьму те, що мені потрібно. - якось роздратовано звертається до мене. 

- Я вас боюся. - тихо вимовляю не дивлячись на нього. 

- Це добре, тоді будь слухняною. Тобі краще не бачити мене в гніві. – звертається до мене підвищених тонах. 

Я виходжу з автомобіля на тремтячих ногах та з усіх сил намагаюся встояти на місці. 

-У мене і правда ще не було цього. Ну сексу. – відверто сказала йому. 

Він обходить машину та йде на мене, притискає одним поглядом, а потім і руками до автомобіля. Дивиться на мене якось по звірячому, аж дух перехоплює. 

-Тоді я буду тим, хто покаже тобі, що таке секс. - одною рукою розсуває мої ноги та нахабно проникає в мене.  Я ошаліла, відчувши лють переплетену з насолодою. Хоча, чому я цей брудний вчинок сприйняла за насолоду? 

Не встигаю отямитися, як він починає мене цілувати і жадібно кусати мої губи, а я намагаюся його відштовхнути, але мої зусилля марні. Я напевно сходжу з розуму, бо через мить я йому відповідаю. Мені наче зносить дах від його запаху, а його руки такі міцні й великі, він ніби знає де торкатися, щоб я повністю йому підкорилася. Я наче лялька в його руках. Від цих думок я божеволіла на капоті його авто. 

-Тебе віднести, чи ти сама дійдеш? 

- САМА! Сама дійду. - спочатку викрикую, а потім одразу міняю свій тон. І як в нього так виходить - він поглядом ніби може вбити. Я ще таких не зустрічала.  Тепер остаточно зрозуміла вислів  «холодний погляд». Який мене причаровував і викликав повагу одночасно.  

Руслан уособлював чоловіка непохитного, сильного, зрілого та розумного. Здавалося, що ніяка проблема не може його зламати. А ще він був дуже гарним та доглянутим, що я не могла відзначити, як дівчина. Але мені захотілося побачити дещо інше - його справжнього.  

Прийти в себе допомогла його рука на моєму зап'ясті, яка владно тягла мене крізь будинок до дверей його спальні. Дуріла від ситуації, від думок, які заполонили мій розум.  

Вириваю свою руку і кричу на нього: 

-Відпусти мене, думаєш я втечу? Мені боляче! 

Я даю волю своїм почуттям і з моїх очей починають котитися сльози. Знаю, що виглядаю перед ним немов школярка, але зупинитися уже не можу. 


 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍