Читати книгу - "Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Якщо тут справді щось завелося, то краще залишитись.
Ми пройшли до вітальні, де, на думку Загіра, нас мали чекати господарі будинку. Але простора кімната виявилася порожньою. Потріскував камін, вікна, за якими шумів дощ, були завішані темно-червоними шторами, на столику стояла чашка з недопитою кавою та два келихи для віскі. Один був на чверть наповнений, а другий порожній. Нас тут точно чекали, але куди вони зникли?
Загір насупився і подався до другого виходу з вітальні. Я швидко оглядала дорогий темно-червоний килим, меблі з темного дерева і статуетки над каміном, поки йшла за демоном.
Хазяї будинку знайшлися в холі. Невдоволена служниця струшувала парасольку, а господар особняка знімав із себе мокрий плащ. Серапіна стояла до нас спиною, дивлячись через відчинені двері на зливу. До свого боку вона притискала хлопчика у білій сорочці та коричневих штанях із підтяжками. Я навіть здригнулася, побачивши дитину, але одразу обхопила себе поперек живота і пішла за Загіром.
Першим наше наближення помітив Валдор, що стояв далі від дверей:
- Ви уявляєте собі? - спитав він незрозуміло. - Хтось міг подумати, що цей дощ так розійдеться? Місис Лурі, ви випадково нічого не вкрали у ваших богів, що вони послали за вами дощ?
Розмовляти із чоловіком не хотілося. Тому я лише поблажливо усміхнулася у відповідь на дотепне, на його думку, зауваження. Цієї миті обернулася Серапіна, а слідом за нею і хлопчик. Тепер я розгублено дивилася на дитину. Він був дуже схожий на маму. Такі ж темні насичені очі з яскравими порошинками всередині, рівний ніс, симетричні вилиці та рівні брови. І це точно не був той самий хлопчик, якого бачила я. Вони зовсім не були схожі.
- Що сталося, Ілліоре? - Загір теж проігнорував Валдора і підійшов до друга. Демон опустив нижню губу, показуючи ікла в гримасі розчарування і відповів:
- Дощ виявився надто сильним, - він ніби зізнавався у власному програші, і вже за мить я зрозуміла з чим це пов'язано: - Міст не витримав. Піднявся рівень води, вони відкрили шлюзи й течія стала занадто сильною. Міст змило. Сьогодні виїхати з острова не вдасться.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.