Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

Я впевнилась, що Ліліана повернулась до своїх покоїв, і рушила до комірчини, щоб переодягнутися. Скинула сукню, одягла нічну сорочку і раптом, цілком неочікувано, до моєї голови завітала шалена ідея.

Ні. Ні-ні. Точно, ні. Хіба у мене в голові порожньо, щоб таке вчинити? Я ж розсудлива, вдумлива, серйозна.

Та зовсім я не розсудлива, вдумлива і серйозна! Я хочу отримати те, чого була сьогодні позбавлена. Вже ж налаштувалася побувати на народному  святі, розслабитись і розважитись, відпочити від усіляких місій. І такий облом з боку любої сестриці. Довелось у шпаринку, так би мовити, підглядати та за честь Ліліани пектися. Маю право на відпочинок!

А що, як потраплю у таку ж халепу, як названа сестра, а поруч не буде того, хто сполохає насильника? Ні зозулі, ні сича, ні вовка. А Кароліна, напевно, теж невинна, якою і повинна бути леді (мій земний досвід не рахується). Не дивлячись на досить вільні стосунки, що прийняті у моєму рідному світі, тут я маю дбати про честь дівчини, у тіло якої мене перенесли.

Та що я, мала дурепа, чи що? Я ж не піду з якимось незнайомцем до лісу, взагалі, не залишусь наодинці. Трохи покручуся у натовпі - і додому.

А ще я маю повернутись до річки, щоб перевірити, чи не спокушає кавалер Ліліани ще котрусь з дівчат. Тоді б я організувала їй зустріч із суперницею, вона б покинула свого рудого і, у засмучених почуттях, втішилась в обіймах принца. Отже, повертаюсь я не лише задля розваги, а задля виконання своєї місії.

Прийнявши рішення, я натягнула на сорочку одежину для служанок і рушила вже знайомою дорогою до річки. Одного боялася: що дійство, поки я дійду, завершиться, і я так і залишусь «без солодкого».