Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

Розділ 8

Чи варто сказати, що ввечері мене чекала сцена ревнощів. Але  це була мила сцена ревнощів.

-Женю, то ти скажеш кому купувала подарунок?- питає Мирослав.

-Ні. Це секрет.- кажу смакуючи свій десерт, що ми замовили в кафе.

-Добре, добре.- каже ображено.

Ми ще недовго сидимо в кафе, а потім  Мирослав проводжає мене додому.

Наступного дня прокидаюся, від того, що хтось знову стукає у вікно. Накидаю халат і виглядаю у вікно. Там бачу перед собою величезний букет, та чоловіка, що стоїть на підйомнику.

-Ух ти яка краса!-на очах виступають сльози.

 Відчиняю вікно. Забираю букет і бачу свого коханого.

-Моя кохана Женю, це букет як і моє серце я дарую тобі. Я не можу без тебе ні хвилинки. Виходь за мене заміж.- каже він, а я від радості та емоцій не можу й слова вимовити.

-То що ти мені відповіси?- питає.

Вирішую його трохи помучити і кажу:

-Заходь до квартири і отримаєш відповідь.

-Добре. Тоді чекай. Я швидко.- чоловік командує водієві і спускається вниз.

Поки я ставлю букет у воду, мені дзвонять у двері. Відчиняю двері, встигнувши розчесати своє волосся.

-Привіт.- каже захекавшись.

-Привіт. Зі святом.- кажу даючи мій подарунок в коробці.

Там браслет, який він хотів. Збирала на нього довгенько, але чого не зробиш для коханої людини.

-Женю, я звісно дуже вдячний тобі за такий гарний подарунок.- обіймає та цілує в скроню.- Але мене більше зараз хвилює відповідь на моє питання.- каже він і я відчуваю, як шалено стукає його серце.

-Я гадаю, що ти вже знаєш відповідь.- кажу грайливо.

-Я хочу її почути.- каже в губи.

-Так. Звісно я згодна.- кажу  я і мене кружляють наруках у повітрі.

-Я безмежно радий!!! Люблю тебе дуже сильно!!!- вигукує мій майбутній чоловік та цілує ніжно в губи.

-А я тебе дуже люблю.- кажу я і  Мирослав мене пристрасно цілує.

Цей вечір ми провели разом. Веселились, обнімались, цілувались. Я розказала йому про свого колишнього та чому ми розійшлись.

-Я буду чекати  скільки ти скажеш. Але після весілля не випускатиму тебе з ліжка.- каже мені Мирослав і знову цілує.

 ****

Сьогодні день нашого з Мирославом весілля.  Минуло декілька місяців, після його пропозиції. На весілля має приїхати Діана, за якою ми вже скучили з Мирославом. Вона чомусь мало знами спілкувалась, говорила постійно, що зайнята. Ось ми сьогодні нарешті зустрінемось. Сукня, зачіска, та мейкап готовий - тому  починаємо церемонію, бо там мій коханий вже мабуть нервує.  Йду по проходу, де сидять гості, а бачу лише свого Мирослава, що чекає мене. Його погляд прикутий до мене, а мій до нього. Нарешті я біля нього. Лунають слова реєстраторки і наші слова згоди. А потім Мирослав мене цілує. Цей поцілунок і ніжний і пристрасний одночасно.

-Я тебе дуже люблю.- каже, коли нарешті мене відпускає з обіймів.

-Я тебе теж.- кажу я.

Нас починають вітати гості. Серед них і Діана. Вона змінилася. Стала чомусь дуже худою та блідою. Зачіска та одяг ідеальні, але в очах щось змінилося.

-Привіт, мої любі.- каже вона.- Я завжи хотіла, щоб ви були разом і моя мрія здійснилася.-обіймає нас по черзі та дарує квіти та подарунки.

-Ми тебе теж дуже раді бачити. Але маєш якийсь хворобливий вигляд. З тобою все добре?- питає Мирослав занепокоєно оглядаючи сестру.

-Давайте про це поговоримо завтра.- каже вона.

-Добре.- каже їй брат і ми приймаємо вітання від їнших гостей.

Після церемонії на нас чекає фотосесія та затишне кафе, конкурси, танці, їжа та веселощі. Коли вже втомлено починаю позіхати, то це помічає мій чоловік та тягне мене на вихід. Їдемо цього разу до нього додому. В нього дуже затишний будинок,  та собака. Звісно я тут була, але нещодавно тут був зроблений ремонт, для того, щоб нам було комфортно тут. Тут починаємося «ми» та закінчується «я».

 Прокидаюсь вранці в обіймах свого чоловіка. Не шкодує про те, що берегла для нього свою невинність. Але тепер ми ближче, і хочеться залишитися назавжди в цьому моменті. Встаю та готую сніданок коханому. Класичні млинці з джемом та кава - його улюблений сніданок. Коли майже закінчую, то відчуваю, когось за спиною, а вже через секунду мене обнімають теплі руки коханого.

-Як смачно пахне! Ти в мене така розумниця!- каже коханий.

-Пропоную поснідати і подивитися якийсь фільм.- кажу я, коли ми сідаємо снідати.

- А в мене краща ідея. Спочатку снідаємо, а потім продовжуємо медовий місяць в обіймах одне одного.- каже мені підморгуючи.

-От все йому й побільше!- жартую я.

-Так, так!- каже садячи собі на коліна і годуючи моїми млинцями.

Так солоко минає наш медовий тиждень.Нажаль  місяця в нас не було. Мені потрібно було продовжувати навчання, а Мирослава не чекала робота. З Діаною ми так і не встигли нормально  поговорити, бо вона на слідуючий день після весілля поїхала назад за кордон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍