Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

Минуло ще декілька місяців.  І от сьогодні до нас приїджає Діана. Зустрічаємо її в аеропорту. Цього разу не впізнаю подругу. Вона стала круглішою, а ще в неї здається з’явився животик. Йде до нас усміхнена і весела, на щоках грає румянець.

-Привіт мої любі.- каже вона нам та обнімає.

-Привіт і тобі пропажа.- каже Мирослав. – Як справи? Сестричко, щось ти дуже змінилася. Стала гарнішою.- каже їй брат.

-Женю, Мирославе я хочу, що вам дещо сказати. Я вагітна, 4 місяць.- каже вона, а у нас з чоловіком від здивування  ніби заціпило.

-Хто батько?- питає по-діловому як старший брат Мирослав.

-Чоловік, якого я кохала, але в той день, коли я хотіла зізнатися про малюка, він зник з радарів.- каже вона.- Тому буде одинокою мамою.- робить підсумок.

-Ти не будеш одинокою. Бо в тебе скоро зявиться племінник чи племінниця.- кажу я.

-Ти теж вагітна?- питає ошелешено.

-Так. Але лише 6 тижнів.- кажу я, глядячи свій  ще майже плаский животик.

-Та це ж класно!- каже вона та зі сльозами на очах знову нас  цілує та обнімає.

****

Неначе нещодавно вагітні ходили, а  вже Діаниному Андрійку 4 рочки. А в нас народилася  Марійка, чому Мирослав буд дуже радий. За цей час я закінчила навчання і стала дипломованим спеціалістом.  Ось уже рік працюю з чоловіком пліч о пліч у його готелі Діана ж відкрила фірму дизайну, але завжди знаходить час для свого синочка, з яким частенько грає дідусь з бабусею. 

Мої  думки перериває дзвінок.

-Вийди будь ласка на вулицю, потрібно поговорити.- каже схвильованим голосом Діана та кладе слухавку.

-Що сталося?- питаю, вишовши на вулицю.

-Батько Андрійка. Він сьогодні приходив до мене, як замовник. В мене було таке враження, що він мене навіть не згадав, хоч ми були разом не один місяць.- каже вона перебуваючи в шоковому стані і ходить туди-сюди.

- Який він хоче проєкт?- питаю.

-Облаштувати заміський будинок.- каже вона.

-Він сам приходив?- питаю в Діани.

-Ні. З дівчиною. Може дружина, хоча обручки не бачила.- каже вона.

-Ясно. Тоді просто віддай проект своїм підлеглим і менше з ним контактуй.- кажу свою пораду.

-Але чому? Як можна бути таким черствим?- питає вона, витираючи сльози.

-Діано, просто  в тебе частина твого кохання – твій син, а для нього вже минуло 4  роки і чи справді він тебе кохав?- кажу я.

- Ти права, я так і зроблю.- каже вона.- Я буду менше з ним перетинатись. Але серце. Серце стукало так, що досі не можу його вгамувати.- каже дівчина.

-Від стресу можу запропонувати морозива.- кажу я.

-Дякую.- каже дівчині і ми йдемо до кіоску за морозивом.

 ****

-Женю, вибач, що пізно, але хочу тобі дещо сказати. Сьогодні замість  батька Андрійка приходив його друг, за його дорученням. Та він мені розповів, що в той вечір коли він зник, його збила машина і і він втратив память. Він багато що згадав, але не все.- каже вона.

-Ого.- кажу я.

-Отож. Що мені робити?- питає.

- А що ти хочеш від нього? Повернути? Тоді можеш спробуєш відтворити день вашого знайомства?-питаю.

-Я в той день вилила на його куртку свою каву.- каже подруга.

-Тоді вперед за кавою.- кажу з посмішкою.

Через кілька днів Діана запросила нас на природу з дітьми, чому ми були дуже раді, адже погода була просто супер. Приїхавши на місце зустрічі ми побачили сімейну ідилію. Діана з сином і мабуть з батьком Андрійка грали, дуркували і їм було дуже весело.

-Здається родина знову разом.- кажу я.

-Тобто? Це що батько Андрійка?- питає здивовано, бо ми з Діаною домовилися поки Мирославові нічого не казати.

-Так. Це батько Андрійка.- кажу я.

 Підходимо до них, знайомимось. Виявляється коханого Діана звати Роман і завдяки її стараннчм він все-таки її згадав.

-А  мене все не залишила думка, що я не згадав, щось дуже важливе. І дісно це була моя Діана. Який я був невимовно радий, коли дізнався ще й про сина. Мій будинок, як раз підійде для моєї родини.- каже він та цілує Діану.

-Що ж добре те, що добре закінчується…- кажу я.

Іноді щоб отримати бажане потрібно дуже багато чекати. Дуже добре, якщо ми вміємо чекати, тоді отримуємо найкращий подарунок долі Для тебе, для кожного з нас.

Ваша Ірен Вастро.

Кінець