Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 14

Алекс відсторонився від неї, але його погляд не відпускав. Анна стояла перед ним, збентежена і розгублена. Її серце все ще билося в прискореному ритмі, а свідомість плуталася від того, що тільки що сталося.

— Ти добре? — його голос був м'якшим, але все ж тримав у собі невидиму загрозу, як і вся його присутність.

Анна заплющила очі, намагаючись зібрати свої думки. Це все було занадто швидко, занадто інтенсивно. Він був сильним, пристрасним, і вона відчувала це на кожному рівні — від його поцілунку до його погляду.

— Я… я не знаю, — відповіла вона тихо, обережно ковзаючи поглядом по його обличчю.

Він зітхнув, його обличчя залишалося серйозним, але в очах з'явилася якась непевність.

— Ти не повинна сумніватися, Анно. — Алекс зробив крок до неї, але вона відступила, відчуваючи, як страх і невпевненість знову охоплюють її.

— Я не сумніваюся в тебе. Я сумніваюся в нас. Це… це занадто складно. Між нами занадто багато… занадто багато перепон. — Її голос тремтів, і вона не могла стримати сліз, які миттєво покотилися по її щоках.

Алекс побачив її сльози і його обличчя змінилося. Його рука мимоволі простяглася до неї, але вона знову відсахнулася.

— Не тікайте від мене, — його голос став більш розчарованим. — Ми з тобою повинні це пройти разом.

— Ти не розумієш, — Анна відвернула погляд, намагаючись стримати емоції, які наростали всередині. — Я не готова до всього цього. Ти і я… ми з іншого світу. Ти — бос, ти граєш за своїми правилами, а я навіть не знаю, чого хочу від життя.

— Я знаю, чого я хочу, — промовив Алекс, і в його голосі звучала впертість. Він зробив ще один крок, цього разу обережно, але вона знову відступила.

— Ти не можеш просто вирішити за мене, — зітхнула вона, спробувавши знайти слова. — Я не можу бути частиною твого світу, в якому немає місця для таких, як я.

Його погляд став темнішим, його руки стиснулися в кулаки. Він наблизився до неї, але не доторкнувся.

— Ти навіть не дозволяєш мені довести тобі, що я можу бути тим, хто тобі потрібен.

Анна дивилася йому в очі, відчуваючи, як її серце все ще розривається між бажанням залишитися і бажанням втекти.

— Я боюся, що я не зможу залишити тебе, — вона прошепотіла ці слова, але вони звучали так, ніби вона вже здавалася.

Алекс не сказав більше нічого. Він просто стояв перед нею, його погляд був повний боротьби — боротьби не тільки з нею, але і з самим собою.

Але у тій тиші, що виникла між ними, вони обидва зрозуміли, що це ще не кінець. І що все лише починається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍