Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

14 Кайра Вульф

Злющий старигань так зиркнув на нас з Алексом, що мало не зурочив.

- Ваша Світлосте, я вимагаю пояснень! Чому мої пшеничні поля, що знаходяться по сусідству з вашими, посохли за один день?! Тепер увесь мій урожай знищено! - Кричав старий, плюючись слиною на всі боки.

Тепер я зрозуміла, хто це і чому він так сердиться. Два дні назад Карлос розповів мені про те, що герцог Стоун втратив двох своїх  покупців на пшеницю, бо його сусід, барон Люте, запропонував для них дешевші ціни.

Хоча цей прикрий випадок не особливо впливав на величезні статки герцога, я все ж вирішила, по своїй доброті душевній,  допомогти Алексу і зробити так, щоб його нахабний конкурент більше не заважав .

Я попросила свою знайому відьму - природницю знищити всі посіви барона.

Герцог Стоун постійно пропадав на роботі в управлінні магічного правопорядку і я не встигла йому про це розповісти, тому він зараз здивовано витріщався на свого сусіда і не розумів, чого саме від нього хочуть.

- Бароне Люте, я не розумію, чому ви прийшли до мене з подібними питаннями. Я - не агроном. Про проблеми з пшеницею чи своїми полями ви можете порадитись з моїм керуючим, що займається подібними питаннями. Він на цьому чудово розуміється.

- Ви знущаєтесь з мене?! З моїми полями все було чудово, поки я не домовився продати пшеницю купцям Крітасу та Весту, що зазвичай працювали з вами. Відразу після цього вся моя пшениця посохла і тепер я втратив увесь свій урожай.

- Посохла вся пшениця?

- Так. А ваша - колоситься.

На мить Алекс кинув на мене погляд, але я вдала, що нічого не знаю і не розумію, про що мова.

- Бароне Люте! Ваша пшениця - це ваші проблеми і вони жодним чином мене не стосуються. А тепер краще залиште мій дім, поки вас не випровадили звідси охоронці.

- Я так цього не залишу! - Сердито пообіцяв барон і вискочив геть, гепнувши дверима.

- Кайро, ти нічого не хочеш мені розповісти? - Поцікавився герцог Стоун, суворо дивлячись на мене.

Думаю, що саме  з таким виглядом він зазвичай проводить допити своїх підозрюваних у жахливих злочинах.

Я відразу зізналась у тому, як допомогла йому і покарала паскудника.

- Навіщо ти втрутилась? Скільки разів я просив тебе нічого не робити без мого відома? Тепер цей бовдур побіжить скаржитися у всі інстанції...

- Якби я тебе слухалась, то давно б вже сиділа у кріслі біля каміна і вишивала хрестиком, бо ти забороняєш мені геть усе!

- А ти зовсім не думаєш про наслідки і робиш все, що тобі заманеться!

- Я хотіла, як краще... Заради тебе старалась... Знаєш, скільки пляшечок молодильного зілля Тільда запросила у мене за свою допомогу? А ти... Невдячний! Більше не буду тобі допомагати! Навіть не проси!

- Кайро, давай повернимося до нашої розмови про ту адресу... Це важливо.

- За цією адресою знаходиться одна із таємних квартир контрабандиста, Торекса Борда...

- Ти мала справи з Бордом?!

- А що мені було робити, коли найкращі інгридієнти для багатьох моїх замовлень не продавались у відкритому доступі?!

- Це отруйні та небезпечні рослини. Їх не просто так заборонили.

- Вони небезпечні тільки для йолопів, що не вміють з ними працювати.

- Як ти могла спілкуватись з таким небезпечним покидьком, як Борд?

- Вовків боятись - у ліс не ходити.

-Ти знаєш, що він займається торгівлею людьми?

- Работоргівля? Ні. Цього я не знала... Ми з ним розмовляли лише стосовно моїх замовлень.

- Збирайся.Через пів години ми вирушимо  у гості до твого товариша, Борда. Я, як ра,з встигну все організувати і зібрати агентів для цієї місії.

Я не хотіла світитись перед конрабандистами в компанії агентів управління магічного правопорядку, тому не горіла бажанням цього разу йти разом зі Стоуном.

- Я краще залишусь вдома. У мене був важкий день. Вранці мене мало не вбили в ліжку...

- Кайро, не зли мене...

- Ну, добре. Зараз зберусь. Тільки ти вдай, що заарештував мене, щоб Борд не думав, що я співпрацюю з тобою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍