Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

15 Алекс Стоун

- Відпустіть мене негайно, нелюди! За що ви так зі мною?! Я - звичайнісінька зіллєварка. Готую зілля від бородавок і облисіння... Навіщо ви так жорстоко побили мене?! Що я вам зробила?! - Верещала Кайра, вдаючи із себе бідолашну, безневинну і дуже нещасну жертву свавілля темних агентів управління магічного правопорядку.

По її щоках котилися не те що крокодилячі, а, скоріше, драконячі сльози.

Руда капосниця періодично шморгала носом, чхаючи і здригалась всім тілом від жахливих ридань.

Я навіть не помітив того, коли вона встигла прокусити собі губу і розмазати кров по обличчю.

Як на мене, то Кайра вже перегравала з драмою, але на жорстокого негідника, Борда, що грішив не лише контрабандою, а й - работоргівлею, вистава рудої пройди  справила неповторне враження.

- Та за що ви знущаєтесь над цією бідолашною відьмою? Вона нічого не знає про мої справи. Кайра лише кілька разів купила у мене деякі трави і все...

- Так, я нічогісінько ні про що не знаю... Відпустіть мене, будь ласка, - благально склавши крихітні ручки і шморгаючи носом, почала проситись відьма.

- Ми щойно впіймали цю відьму біля твоїх дверей. Можливо, що вона щось та знає... В упрвлінні є чудові спеціалісти, що добре знаються, як розв'язати язика будь -кому за допомогою катувань...

- Що?! Катувати? Мене?! Краще відразу вбийте мене на місці, бо я не переживу катувань... За що все це лихо на мою бідолашну голову?! Я ж нікому не зробила нічого поганого... Невже я помру від лап безжального ката у свої 22 роки?! Я ще навіть життя не встигла побачити, тому що постійно працювала в лабораторії... - плакала і бідкалась відьма, безсило впавши на коліна.

Все-таки, в Кайрі померає видатна актриса. Мій помічник, Раян, ледь втримався, щоб не кинутись піднімати її з брудної підлоги, хоч і знав, що все це лише вистава.

- Послухайте... Я розповім  все, що вас цікавить ... Тільки відпустіть дівчину. Вона ж ще зовсім юна, - спробував домовитись контрабандист, не зводячи очей з Кайри.

Зовсім юна? Та вона старша цього кретина.

- Ти так підозріло хвилюєшся про цю паскудну відьму. Це наштовхує мене на думку про те, що ви - спільники, -  суворо промовив я, уважно спостерігаючи за Бордом.

- Та які спільники?! Кайра мені вже давно подобається. Вона така вродлива, яскрава і мила... Я зроблю все, що завгодно, щоб її врятувати.

- Вродлива? Ну, не знаю...- Промовив я, роздивляючись зарюмсану і розтріпану руду відьму, яка знову почала чхати.

- Відпустіть її і я відповім на всі ваші запитання.

Мене добряче вибісило від того, як цей негідник дивився на Кайру. Стільки тепла відчувалось у погляді Борда.

Невже між ним і відьмою щось було? Не може цього бути. Хоча, від Кайри можна очікувати всього, чого завгодно.

- Ну, добре. Я дам тобі шанс врятувати  відьму і довести свою відданість короні. Яким чином ти пов'язаний із магами в сірих плащах і білих масках?

- Я шукав для них відьом на замовлення. Спершу для них знадобилась відьма води, потім - вогняна відьма...

- Як ти їх шукав?

- Мої люди виявляли відьом з відповідною силою за допомогою спеціального артефакту і збирали на них інформацію, яку я  передавав замовникам.

- А тебе не дивувало те, що в столиці почали з'являтись тіла мертвих і понівечених відьом?

- Мені надто добре платили, щоб я не задавав зайвих питань. Крім того, ці маги - дуже небезпечні, а моє життя мені дороге.

- Якби тобі поступило замовлення на твою руду подружку, то ти і її б здав?

- На щастя, такі слабкі відьми, як Кайра, їх не цікавили. Вона - нейтрал з ледь помітною силою. 

Знав би цей бісів йолоп, якою жахливою і темною магією володіє Кайра, то тікав би, накиваючи п'ятами, забувши про свої почуття до неї. 

Кайра - на стільки талановита,  що майстерно вміє повністю приховати власну силу, щоб не привертати до себе зайвої уваги.

Кайра Вульф - це ім'я, яке ми вигадали, щоб вона змогла розпочати нове життя.

Раніше ця руда відьма носила зовсім інше...

Його всі знали, боялись і ненавиділи.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍