Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Після довгих робочих днів, які здавалися нескінченними, Макс все частіше пропонував їй прогулянки. Він знав, як маніпулювати її емоціями, і використовував це для того, щоб залишити її на всю ніч. Вони гуляли вулицями міста після роботи, і Аня все більше забувала про час, коли була з ним. Це були моменти, коли він був лише для неї, і вона прагнула захоплюватися цими хвилинами, щоб переконати себе, що їхня взаємодія — це більше, ніж просто гра. Але чим більше вона проводила часу з ним, тим менше залишалося для її власного життя.

Кожна прогулянка після роботи ставала все більш виснажливою. Вона не помічала, як втрачала енергію, віддаючи всі свої сили йому. Вночі, повертаючись додому, вона відчувала, як її тіло втомлене, а думки перемішуються. Після таких прогулянок важко було заснути — її розум не міг заспокоїтись. Вона згадувала кожне його слово, кожен жест, кожен погляд. Спогади про Макса не давали їй спокою, і вона прокидалася ще більш втомленою, ніж перед тим, як заснути.

Вдень вона намагалася тримати себе в руках, і навіть коли бачила його на роботі, вона намагалася виглядати безтурботною, але всередині все кипіло. Відчуття, що вона розчиняється в ньому, ставало все сильнішим. Робота вже не приносила задоволення, бо її мета була лише одна — отримати його схвалення. Вона забувала про свої власні потреби, про свої інтереси. Все, що їй залишалося, це чекати на наступну нічну прогулянку, де Макс знову стане її єдиним світом.

Однак із кожним новим кроком, коли вона все більше віддавалася йому, Аня починала відчувати, що її емоційний стан на межі. Вона більше не могла тримати під контролем власні бажання, і кожна ніч ставала для неї випробуванням, адже вона не знала, чи зможе вона витримати це далі. Всі її сили були витрачені на намагання зрозуміти, чи хоче він бути з нею насправді, чи це тільки чергова частина його гри.

З кожним новим ранком вона ставала все більш знеможеною, але її серце ще разом з Максом. І хоч вона прекрасно розуміла, що це не здорово, вона не могла зупинитись. Його присутність була її наркотиком, а він — тим, хто тримав її у своїх руках.

Аня все більше відчувала, як її концентрація на роботі починає слабшати. Вона більше не могла зосередитись на задачах, які раніше виконувала з легкістю. Презентації, які вона колись готувала швидко й ефективно, тепер здавались нескінченними. Вона втрачала нитку думки під час нарад, часто забувала про важливі дедлайни або відволікалася на телефон, сподіваючись на повідомлення від Макса.

Увесь її розум був зайнятий ним. Вона намагалася вирішити робочі питання, але у голові знову і знову прокручувалися думки про їхні ночі, прогулянки, слова, які він сказав. Це стало постійним фоном її роботи, що не дозволяло повноцінно включатись у справи. Відчуття постійної втоми через безсонні ночі лише посилювало проблему. Замість того, щоб фокусуватися на важливих деталях, Аня все більше поринала в мрії про Макса, його погляди, жести, слова, які здавались такими важливими, але не мали реального змісту для її життя.

Незважаючи на її спроби бути уважною, її очі часто відволікалися на двері, на те, чи не зайде Макс, чи не скаже щось важливе, чи не зверне на неї увагу. І навіть коли вона працювала над важливими проектами, її руки рухались автоматично, не знаходячи задоволення в тому, що робила.

Колеги помітили зміну. Вони бачили, як її енергія і рішучість поступово згасали. Вона ставала більш замкнутою, а її виконання завдань ставало менш точним. Один із колег, який працював разом з нею на проекті, не зміг не помітити її зниклої концентрації.

— Аня, ти все добре? — запитав він одного разу, коли вона знову зволікала з вирішенням простого питання.

Вона посміхнулася, намагаючись приховати те, що відбувалося всередині.

— Так, все гаразд, просто багато роботи, — відповіла вона, але її голос звучав без емоцій.

З кожним днем Аня відчувала, як важче тримати все під контролем. Вона все більше втрачала фокус на роботі, і це починало впливати на її продуктивність. У той час, як Макс міцно утримував її увагу поза роботою, її професійне життя ставало все менш значущим. Вона більше не могла зрозуміти, чому її інтереси, ідеї та досягнення перестали бути для неї важливими. Весь її світ зосереджувався на тому, щоб задовольнити потреби Макса, щоб він був поруч, а не на тому, щоб розвивати свою кар'єру чи особисті цілі.

Цей баланс, який вона намагалася утримати між професійним життям і відносинами з Максом, почав розпадатися. І, хоч Аня і намагалася себе переконати, що це тимчасово, вона знала, що кожен її день стає все більше поглиненим ним, його іграми, його маніпуляціями, і вона вже не була здатна зупинити цей процес.