Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 7: Благодійний вечір

 

Понеділок пройшов, і день лише нещодавно набув свого ритму, коли Дмитро отримав запрошення. Від однієї з великих благодійних організацій, з якою компанія мала партнерські стосунки, на нього чекала важлива подія. Вечір, присвячений збору коштів на підтримку соціальних проектів. Дмитро, хоч і не любив подібні заходи, відчував, що це чудова можливість налагодити нові контакти та обговорити важливі робочі питання в неформальній атмосфері.

Але проблема була в тому, що на таких заходах приходять всі з супутницею. Як би він не намагався це приховати, в таких ситуаціях йому завжди потрібна була супутниця, щоб зберегти свій імідж. У цей раз він не хотів брати когось зі своїх знайомих. І, незважаючи на всі обмеження і правила, він одразу подумав про Аліну.

Аліна була в перші дні її роботи ідеальним варіантом для такого заходу. Вона була гарною, інтелігентною, і виглядала дуже відповідно для таких подій. І саме через це він міг зберегти собі певну дистанцію та зберегти професіоналізм, навіть якщо в глибині душі його важко було переконати в тому, що це просто робоче рішення.

Він зробив кілька глибоких вдихів, відкрив електронну пошту і написав їй коротке повідомлення:

"Аліно, ми отримали запрошення на благодійний вечір, підготуй документи, які я скинув тобі на почту, і будь готова на вечір п’ятниці, ти ідеш зі мною."

Дмитро знав, що Аліна не могла відмовити — це було важливо для роботи, та й сам захід виглядав як чудова можливість проявити себе. І хоч він прагнув залишатися професіоналом у кожному аспекті, він не міг заперечити, що думка про те, що Аліна буде поряд, викликала в нього певне хвилювання.

Аліна сиділа в своєму кабінеті, дивлячись на комп’ютерний екран, коли її телефон вібрував. Це було повідомлення від Дмитра. З перших слів її серце пропустило кілька ударів.

«Запрошення на благодійний вечір?» — її перша реакція була швидше здивуванням. Вона знала, що Дмитро не любить подібні заходи. Але це також був шанс. Шанс побачити його в іншому світлі, спілкуватися в неформальній обстановці, де вони могли б більше дізнатися один про одного.

Аліна задумалась, чи варто йти. Вона була достатньо розумною, щоб усвідомлювати: її участь у цьому заході могла стати не тільки професійним кроком, але й перевіркою на предмет того, як він реагує на неї поза межами офісу. Її інтуїція підказувала, що це може бути шансом наблизитися до нього.

Вона не забувала про правила, які Дмитро встановив — «жодних романів на роботі». Але навіть якщо їх відносини і будуть лише на робочому рівні, вони не могли залишитися байдужими один до одного. Більше того, сам Дмитро, здається, іноді не міг контролювати свої емоції.

Вона відповіла коротко:

"З радістю, Дмитре. Я готова скласти вам компанію."

І хоча вона намагалася тримати себе в руках, її серце билося швидше від того, що її запитали на такий важливий захід. Вона навіть не могла передбачити, яким буде цей вечір. І все ж, було щось захоплююче у тому, що Дмитро запросив її. Це змусило її почуватися важливою, частиною чогось великого.

Тиждень видався напрочуд важким для Аліні. Більшість часу вона була поглинена роботою, розбираючи документи, зустрічаючись з клієнтами, намагаючись тримати баланс між вимогами Дмитра і своїми власними відчуттями. Кожен день приносив нові завдання, і вона почувалася виснаженою, хоч і була задоволена тим, що змогла впоратися.

У четвер, коли день підходив до кінця, Дмитро підійшов до її столу, де Аліна саме завершувала важливу презентацію. Вона підняла очі, побачивши його, і відразу встала, чекаючи, що він скаже.

— Аліно, — його голос звучав спокійно, як завжди. — Я хочу, щоб ти була готова до завтра.

Він зробив паузу і дістав з кишені кредитну картку.

— Ось, — він поклав її на стіл. — Це карта без ліміту. Придбай собі сукню, зроби зачіску, все, що потрібно, щоб виглядати найкраще. Завтра в тебе вихідний, я заїду по тебе о 18:00.

Аліна залишилася мовчки, дивлячись на картку. Це було більше, ніж просто запропоноване їй завдання. Це був жест, який вирізнявся серед усього, що вона звикла бачити у своїй роботі. Їй стало злегка незручно, але одночасно вона відчула якусь внутрішню втіху. Це був Дмитро — такий строгий і вимогливий, але тут, насправді, проявив увагу до неї.

— Дякую, Дмитре, — тихо сказала вона, знімаючи карту зі столу.

— Я розраховую на те, що ти не підведеш, — додав він, але без зайвих емоцій. — Просто виглядай достойно.

Аліна кивнула, розуміючи, що це не просто забаганка чи каприз. Дмитро дійсно хотів, щоб вона була готова до цього заходу, і це був ще один знак того, як він ставиться до цієї події.

— Я буду готова, — сказала вона, намагаючись звучати впевнено.

— Добре, — відповів він, повертаючись до роботи. — Я заїду по тебе о 18:00. Не запізнюйся.

Аліна подивилася йому вслід, відчуваючи, як її серце починає битися швидше. Вона ще не знала, чому це для неї так важливо, але в її душі все ж таки виникало відчуття, що завтрашній вечір стане чимось більшим, ніж просто робочим заходом.

Аліна відразу зателефонувала своїй подрузі Олі, коли Дмитро дав їй картку. Оля — була однією з тих людей, які завжди піднімали настрій і могли зробити будь-яку ситуацію цікавою. І сьогодні вона точно була потрібна.

— Оля, у нас сьогодні шопінг, — сказала Аліна, намагаючись приховати своє хвилювання.

— Що?! — Оля на іншому кінці лінії зразу ж підскочила від радості. — Давай, я вже встаю, тобі що, сукню потрібно? Я тобі таку знайду, що ти закохаєшся!

— Так, допоможи. Дмитро сказав, щоб я купила плаття, зробила зачіску, і все таке, — Аліна нервово посміхнулася. Вона ще не могла зрозуміти, чому так переживає з приводу цього вечора.

— І ти мені не сказала, що Дмитро так з тобою розмовляє! — Оля не могла стримати своїх жартів. — Плаття? Це він для тебе, чи для себе? Хочеш сказати, що хоче бачити тебе в найкращому вигляді?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍