Читати книгу - "Друга одіссея"

себе, але Таня перервала його.

— Не турбуйся щодо деталей. Це розрахунки часу, який буде потрібен «Цяню», щоб звільнити свої баки й підготувати їх для повторного заповнення.

— У нас робили такі самі розрахунки, але існує багато варіантів.

— Ми думаємо, можна зупинитися на одному з них. Тобі ж відомо, що найкращою водяною помпою, яку можна дістати, є помпи пожежників? І ти, мабуть, здивуєшся, дізнавшись, що в Пекінської центральної пожежної станції кілька місяців тому, незважаючи на протести мера, реквізували чотири найновіші моделі.

— Я не здивований, я майже ошелешений. Кажи далі, будь ласка.

— Це може бути просто збіг, але ті помпи годящого розміру. Зробімо поправки на розгортання труби, буріння крізь лід і таке інше. Ну, гадаю, вони злітатимуть через п’ять днів.

— П’ять днів!

— Якщо їм пощастить і все працюватиме ідеально. І якщо вони не чекатимуть, поки наповняться геть усі баки, а візьмуть лише достатньо, щоб безпечно стикуватися із «Діскавері», випередивши нас. Навіть якщо вони випередять нас на годину, цього буде досить. У крайньому разі китайці можуть скористатися правом на порятунок.

— Юристи з Держдепартаменту навряд чи з цим погодяться. Зараз ми проголосили, що «Діскавері» не покинутий корабель, а навмисно припаркований, і він чекає, доки ми заберемо його. Будь-які спроби проникнути на корабель будуть порушенням прав на приватну власність.

— Упевнена, китайців вразила ваша заява.

— Якщо ні, що робитимемо?

— Нас більше, два на одного, коли розбудимо Чандру й Керноу.

— Ти серйозно? А де шаблі для абордажу?

— Які ще шаблі?

— Ну, мечі, зброя.

— О, не хвилюйся, ми можемо використати лазерний телеспектрометр. Він випаровує астероїди на відстані тисячі кілометрів.

— Я не певен, що мені подобається ця розмова. Мій уряд не підтримує насильство, окрім випадків самооборони.

— Наївні американці! Ми мислимо більш реалістично. Доводиться так чинити. Усі твої дідусі й бабусі дожили до безлітньої старості, Гейвуде. Трьох із моїх вбили під час Великої Вітчизняної війни.

Наодинці Таня завжди називала його Вуді й ніколи не йменувала Гейвудом. Тож, очевидно, зараз вона говорить серйозно. Чи просто перевіряє його реакцію?

— У будь-якому разі «Діскавері» — це кілька мільярдів доларів технічного спорядження. Корабель неважливий, важить лише інформація, яку він зберігає.

— Точно. Інформація, що може бути скопійована, а потім стерта.

— Таню, твої думки одна веселіша за іншу. Інколи я думаю, що всі росіяни трохи параноїки.

— Ми здобули такий діагноз завдяки Наполеонові й Гітлеру. Проте не кажи мені, що ти не розробив — як ви це називаєте — сценарій? Принаймні для себе.

— У мене не було доконечної потреби розробляти щось самостійно, — трохи похмуро відповів Флойд. — Держдепартамент уже зробив це за мене, зваживши на всі можливі варіанти. Ми лише маємо побачити, як поводитимуться китайці. І я зрештою не здивуюсь, якщо вони знову нас перехитрують.

Розділ 10. Звістка з Європи

Мистецтву спати в невагомості слід навчатися; у Флойда забрало майже тиждень відшукати найкращу позицію для рук і ніг, щоб вони не плавали в незручних положеннях. Зараз він уже став експертом із цієї справи й не чекав на повернення ваги; насправді навіть згадка про вагу викликала в нього нічні жахіття.

Хтось трусив його, воліючи розбудити. Ні — напевно, це йому сниться! Особисте життя на борту «Леонова» було чимось священним: ніхто не заходив до кают інших членів команди, не спитавши спершу дозволу. Флойд міцніше склепив повіки, але його й далі термосили.

— Докторе Флойде, прокиньтеся! Ви потрібні на льотній палубі.

І ніхто тут не називає його доктором Флойдом, найформальніше звернення, яким кликали його за останні тижні, було «док». Що сталося?

Флойд неохоче розплющив очі. Він лежав у своїй крихітній каюті, затишно закутаний у спальний мішок. Якась частина його свідомості здивовано спитала: тоді чому він дивиться на Європу? Вони ж досі в мільйонах кілометрів від неї.

Знайомий сітчастий візерунок, орнамент трикутників і багатокутників, утворених лініями, що перетиналися між собою. І, звісно, там був сам Великий канал — ні, це неможливо. Як він може бачити Великий канал, коли досі перебуває у своїй маленькій каюті на борту «Леонова»?

— Докторе Флойде!

Він зовсім прокинувся і збагнув, що його ліва рука плаває лише в кількох сантиметрах від очей. Дивно, що лінії на долоні так зловісно схожі на карту Європи! Проте ощадлива Матінка Природа завжди повторюється — різні лише масштаби, але вир молока, домішаного в каву, скидається на лінії хмар у циклоні шторму чи спіралі галактик.

— Вибач, Максе, — нарешті пробуркався Флойд. — Якісь проблеми? Щось не так?

— Напевно, але не в нас. «Цянь» вскочив у халепу.

Капітан, штурман і головний інженер пристебнулися до своїх крісел, решта команди тривожно кружляла довкола, чіпляючись за поручні, чи витріщалася на монітори.

— Вибач, що розбудили тебе, Гейвуде, — безцеремонно кинула Таня, вона не вміла перепрошувати. — Коротко про ситуацію. Десять хвилин тому ми мали повідомлення першого рівня важливості від Центру керування польотом. «Цянь» зник з ефіру. Це сталося раптово, посеред шифрованого повідомлення, зв’язок урвався, кілька секунд радіошуму в ефірі — і нічого.

— Їхній маяк?

— Не працює. Ми також не отримуємо від нього сигнал.

— Ого! То це справді серйозно, велика аварія. Якісь припущення?

— Припущень багацько, але все це лише здогади. Вибух, зсув ґрунту, землетрус, хто його зна…

— І, можливо, ми ніколи не довідаємось, аж доки хтось приземлиться на Європі або пролітатиме досить близько до її поверхні та роздивиться.

Таня похитала головою:

— У нас недостатня зміна швидкості. Найближча відстань, на яку ми можемо підійти, це п’ятдесят тисяч кілометрів. Не надто близько, щоб щось розгледіти.

— Значить, ми не можемо нічого вдіяти.

— Не зовсім, Гейвуде. Центр керування польотом має пропозицію. Вони пропонують нам покрутити своєю антеною навколо, раптом зможемо прийняти якийсь слабкий сигнал, що не може досягти Землі. Це — як ви кажете? — постріл у нікуди, але варто спробувати. Що ти думаєш?

Перша реакція Флойда була різко негативна.

— Це означає перервати зв’язок із Землею.

— Звісно, але у будь-якому разі зв’язок урветься, коли ми летітимемо навколо Юпітера. І знову налаштувати наші прилади забере лише кілька хвилин.

Флойд нічого не відповів. Пропозиція здавалася доречною, хоч і лякала невизначеністю. Поміркувавши кілька секунд, він раптом усвідомив, чому проти цієї ідеї. Проблеми на «Діскавері» почалися з того, що велика антена з досі не зовсім зрозумілих причин втратила зв’язок із Землею.

Там, звісно, був причетний Еал, а тут небезпеки, що виникне подібна ситуація, не було. Комп’ютери на «Леонові» являли собою автономні прилади, кожен з яких відповідав за свою