Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

– Немає у мене ніякої дівчини, Славо. Мені потрібна лише ти.

Він усміхнувся і зробив таке зворушене обличчя, що було складно не посміхнутися у відповідь.

–  Що... Що ти сказав? – перепитала я, не повіривши почутому.

–  Слава, яку я знайшов на "Війні магів", це ти... Я хотів сказати ще тоді, в готелі, але зрозумів, що в тебе є хтось. Потім довго не наважувався зізнатися… Не хотів поставити тебе у незручне становище, тому й ляпнув про дівчину. Я думав про тебе весь цей час, Ярославо... А коли ти зателефонувала... Мене наче блискавкою вдарило. Я ладен був хоч пішки бігти до тебе на допомогу.

І тут я розтанула остаточно, спершись на стіну, обімліла, як фіалка під пекучим сонцем. Його бархатистий голос огортав мене, ніжний погляд зачаровував. Більше нічого не треба було говорити, він прочитав це в моїх очах. Потім застиг на секунду і ніжно припав губами до моїх губ. Він зробив те, що я так хотіла зробити сама. Весь цей час я мучилася в цьому непереборному бажанні поцілувати його. Весь цей ритуал послужив тригером, витяг назовні тяжіння і почуття, які сиділи десь глибоко.

Емоції, які я шукала в інших чоловіках, чекали саме на цей момент. Моє тіло жадало цього чоловіка. Атаме, яким Міша водив вздовж мого тіла під час ритуалу, відрізав все, що було в минулому, струсив увесь біль і розчарування з моєї душі. Я стояла не просто гола перед ним тоді. Я стояла з оголеною душею, і він бачив мене справжню.

Нікого в житті я так не хотіла, як Мішу в той момент. А він не поспішав - мучив мене своїми поцілунками, навіть не підозрюючи, яка це була мука. Солодка мука... Я випустила з рук сумку, відіпхнувши її ногою убік, і обняла його за шию. Я кусала його губи з пожадливістю, подавалася до нього всім тілом, а він відвів мої руки вгору і тримав над головою, притискаючи до стіни та не давав мені пригорнутись до нього. Він ніжно цілував мене, час від часу відриваючись від моїх губ, моєї шиї, щік, щоб окинути закоханим поглядом, ніби хотів переконатися, що все по-справжньому, що я тут перед ним і не зникну.

Він притискав мене до стіни й продовжував мучити поцілунками, насолоджуючись кожним моїм важким зітханням, податливістю мого тіла ... А потім, нарешті, відпустив зап'ястя, підхопив за талію і відніс на ліжко. Я обхопила його ногами, скинувши туфлі, доки він ніс мене, і цілувала його в шию. Він вдихав аромат мого волосся, давав себе поцілувати, а потім опустив на ліжко і знову знерухомив, цього разу розпластавши мої руки по шовковому простирадлу.

– Я люблю тебе, Славо… – шепотів він, ковзаючи рукою по моїй шкірі. Я тільки сильніше задихала від його слів, зробивши ще одну несміливу спробу вивільнити зап'ястя, щоб обійняти його шию, впитися пальцями в його могутню спину, але він не пускав мене, не давав насититися собою сповна, доводив до краю прірви, до несамовитих стогонів і не давав пірнути. А сам жадібно вгамовував спрагу поцілунками, роздягав мене повільно, розстібаючи однією рукою ґудзик за ґудзиком на моїй блузці, а іншою – утримуючи мої тонкі пальці. Пестив мої груди, живіт, опускався все нижче. Мої зап'ястя виявилися вільними, і тепер я могла торкатися його, де хочу, дряпати його велику рельєфну спину, поринати пальцями й кублити його волоссям. Мені хотілося зірвати з нього сорочку, стягнути зубами штани, але те, що він творив зі мною, змусило тіло повністю підкоритися та розслабитись. Ми позбулися одягу, збудившись ще більше.

– Мішо ... – белькотіла я, задихаючись, – Я теж люблю тебе ...

Ми напивалися один одним, ставши одним цілим, а час витікав крізь переплетені пальці рук. Ніч вкривала нас таїнством єднання. Двоє оголених людей зливалися не тілами – зливалися душами.

************************************************** ******************************

Сьогодні в моєму блозі пропоную до вашої уваги візуалізацію Михайла! Оберемо найкращого?) 
А тут залишу один з образів, що подобається особисто мені :)