Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

42.2

Укка запевнила Аула, що тричі проведеного обряду має вистачити, щоб на якийсь час відвести від Айни та Теумара руйнівну магію невідомих земель. 

–  А потім? – турбувалася Аула. – Адже їм ще доведеться повертатися…

– Як тільки в руках Айни опиниться чорний мох, я зумію прокласти дорогу з того світу в цей, щоб вони пройшли безперешкодно.

Але Аула все одно не могла позбутися тривоги. Далекий край Сухого русла наскрізь пронизаний магією, яку ніхто з тих, хто нині живе, не здатний подолати. Як довго будуть діяти захисні чари?

– Сайм та Мер'ята провели стародавній обряд з'єднання крові, щоб створити охоронницю, але не зуміли цього зробити, бо я вже використала нашу родову силу, – сказала вона Укке.

– Цього все одно було б недостатньо. Мер'ята могутня, але надто молода... Проте, пролита ними кров принесла свою користь. Вона відкрила дорогу, і я як хранителька отримала доступ до первинних сил не тільки Лянсіди, а й Етеляни, – пояснила Укка.

– Ти можеш подивитись, що з ними зараз відбувається? – запитала Аула.

– Ні. Інший світ не відкриє мені свої таємниці… Чорний мох у руках твоєї доньки – не лише ліки, а й символ переходу. Ми зробили все, що могли… Тепер треба чекати… Якщо Айна і Теумар об'єднають свою кров так, як це зробили Сайм і Мер'ята, то готова присягнутися, що води Великої річки рано чи пізно повернутися... Коли це станеться, то в хранительках  Сухого русла теж відпаде необхідність, і я нарешті зможу піти по заповідній стежці... Мені довелося жити довше, ніж іншим…

– Бо в тебе немає дітей? – наважилася спитати Аула.

– Для народження дівчинки, наділеної таємними знаннями, не підійде будь-який чоловік! – презирливо посміхнулася Укка. – А такий, який був би гідний стати батьком, мене не знайшов… 

Аулі дуже хотілося дізнатися  більше, але вона не наважувалася ставити Укке занадто багато питань. До того ж їй тепер і не до цього було – думки про долю дочки безжально мучили її. Не так турбувалася Аула, коли знала, що Айна в Лянсіді, хай і в неволі, але захищена традиціями. А інший світ, де  вона  тепер  блукає, живе за іншими, незрозумілими  правилами.

–  Чи багато сили у Теумара? – запитала вона.

– Він узяв із собою три краплі магії, решту залишив тут, для лікування отця та потреб міста, – відповіла Укка. 

Аула похитала головою. Наскільки всім стало легше дихати, якби Ізенар помер! І хоч вона не вимовила цього вголос, Укка вгадала  ті  думки  по легкій тіні, що набігла на  її обличчя.

– Смерть Ізенара не стане порятунок ні для Лянсіди, ні для Етеляни, а ось життя його може багато чого змінити! Ізенар гідний смерті не більше, ніж будь-хто з нас. Кожен робить те, що може і хоче, і не завжди при цьому думає про наслідки.

– Ти маєш рацію, –  відповіла Аула, – бо якби не його шалена жага помсти, то Сайм і Мер'ята навряд чи опинилися б разом.

– Теумар та Айна теж… 

– До речі, я ось про що згадала. Лемі, наречений Айни не повернувся в Етеляну… Судячи зі слів Сайма, хлопчик на повні груди вдихнув вітер свободи і любові без жодних обмежень.

– Його бажання жити по-своєму розуму, нам тільки на руку, – з усмішкою відповіла Укка. – Я ніколи не розуміла цих заборон для заручених. У ті часи, коли русло Великої річки переповнювало води, такого не було. І чоловіки і жінки мали право випробувати смак плотського кохання до весілля, якщо в тому була необхідність.

– До  їхнього весілля всього нічого залишалося! – вигукнула Аула, –  Він чекав довше! 

– Нехай станеться те, що зумовлено! – сказала Укка і трохи помовчавши, змінила тему: –  Ну, добро ж! Ми гарно попрацювали, змінюючи долі, а тепер мені треба повернутися до Лянсіди. Передай Мер’яті, що кохання – коханням, проте й слід відвідати батька. Ізенар її не впізнає, але коли вона поруч, він стає спокійнішим.

Аула посміхнулася. Усі ці дні  Мер'ята проводила в Етеляні. Вони з Саймом ні на мить не розлучалися, і Аула дуже сподівалася на швидку появу онуків.

– А ще я хочу поглянути на цю дівчину з Сетао, – додала Укка,  – Нехай і вона приїде теж.

– Я передам твої прохання!

І вони попрощалися. 

Шлях у місто від лісового будинку Уккі був не такий далекий, тому Аула не стала користуватися магією, а здолала його верхи. Вона хвилювалася. Незабаром вона на власні очі побачить Лянсіду – місце, яке довгий час вважалося осередком зла і нещасть для Етеляни.

Мер'ята і сама подумувала про те, що треба навідатися додому разом із Саймом, щоб Сайм звикав до думки, що тепер це також і його дім.

Вночі вони довго розмовляли та домовилися, що своє сімейне життя зв'яжуть все ж таки з Етеляною. 

Мер'ята щиро вважала, що батькові, коли він видужає, слід ухвалити важливе рішення: відійти від справ і передати Теумару кинджал вождя Лянсіди. Так буде найкраще для всіх. 

Сайм же побоювався, що Ізенар не погодиться і продовжить сіяти розбрат між містами.

– Ні! – впевнено відповіла Мер'ята, – Я зумію вмовити його! Батько часто нерозважливий, але традиції предків він шанує. Ти – мій чоловік, обряд, який ми провели – непорушний. Батько не посміє піти всупереч богам, які вже виявили свою волю. І вирішуватиме долю Айни він теж більше не буде. Вона зараз ризикує життям, щоб видобути для нього ліки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍