Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

До луксорів залишалося не більше ста метрів. Їхній військовий табір, за мірками чемпіонів, був страшенно погано спланований. Саме спланований. Калібрісто не міг і думки допустити про те, що його розбили абияк, без схем. Луксори зайняли надто велику територію, на ній вони були розрізнені, вартові взагалі були відсутні. Як він не вдивлявся, так і не зміг помітити бодай однієї групи, яка була б напоготові. Складалося враження, що вони прибули на ярмарок перед великим святом, добре випили, гуляли всю ніч, а тепер сидять та мило обговорюють усе, що наробили. Калібрісто ще раз озирнувся. Чемпіони добре тримали лад. Група всередині клина залишалася щільною і налаштованою відразу кинутися на виручку у разі потреби. Людинам теж треба віддати належне, вони трималися добре. Такий самий чіткий лад, як і при початковому шикуванні. Зосереджені обличчя солдатів говорили, що вони готові до будь-якої несподіванки. Їхній генерал, Азаніель, знаходився на самому вістрі клину разом із якимсь дивним воїном, якого він уже бачив раніше. Калібрісто вирішив, що той воїн не людина. Тим краще.

Дезіре мовчки йшла. Її відчуття підказувало, що бій станеться. Інтуїція навіювала негативні думки та настрої. Музика суму і втрати так і літала десь поруч. У цьому вона рідко помилялася. Химерниця відкинула всі думки, які могли б погіршити її бойовий настрій. Сьогодні сюди вона прийшла з однією метою – вбити червоняву. Може, їхній загін добре потріпає, але це турбота чемпіона, що йде поряд з нею. Її ж мета — убити Химерницю. Сильного супротивника, який надалі може завдати їм чимало незручностей. Помститися за Мюрай. Запобігти подальшим спробам червонявої заподіяти шкоду її Химерницям. Тим більше, та сама шукала зустрічі з Дезіре. Отже, їй було кинуто виклик особисто. Вона не звикла відступати. Тому, хто дозволив собі таку зухвалість, треба подати урок. Останній урок. Дезіре посміхнулася, налаштовуючи себе на ритм неминучої битви. Вона не хотіла озиратися. Була впевнена, що всіх бойових порядків дотримано. Військо рухалося в цілковитій тиші. Тільки шелест лат, скрегіт метала у такт рухам.

Виття і крики розрізали тишу гострим ножем. Армія амаліонів з'явилася з нізвідки і напала на далекі частини табору луксорів. Занадто великий табір. Їхні сили були розконцентровані. Усі луксори перебували у своїй людській формі, не бойовій. Калібрісто ніяк не міг цього зрозуміти, якщо взяти до уваги той факт, що луксори перебували між двома воюючими сторонами. Армада амаліонів накинулася на луксорів, не даючи часу тим прийняти бойову форму. Калібрісто зволікав. Військо йшло далі, адже іншого наказу поки що не надійшло. Йому потрібно більше побачити, щоб ухвалити правильне рішення. Поки що обидві групи рухалися в колишньому темпі. Мовчки дивлячись уперед. Так, ніби нічого попереду і не відбувалося зовсім. Начебто, вони не чули войовничих кличів і реву ворога. Начебто, перед ними не існувало ворожої армії, що тільки-но з'явилася. Чемпіона цікавила ширина лінії нападу. Якщо атакуюча міць ворога була великою, то існувала висока вірогідність того, що фланги сторони, що атакує, спробують обійти його загін і взяти в оточення. В іншому випадку він міг собі дозволити ще наблизитися до луксорів. Вони швидко почнуть відступати, а ар'єргард витримає тиск, який здатний чинити ворог. Потрібно буде перебудувати оборону, виставити Химерниць більше в передню лінію, подрібнювачів теж у передню лінію.

Дезіре сіпнулася від несподіванки, коли чемпіон почав дивно рухатися. Його голова різко сіпнулася вбік, ще й повертаючись при цьому. Права рука, яка була ближчою до неї, перебудувалася. Саме перебудувалася! Від плеча і до ліктя вона, як здалося збоку, просто перемалювалася. Була опущена вертикально вниз, а перебудувалася в інше положення. Тепер нога. Долонька. Дезіре відвернулась і задерла брови. Напевно, це щось на зразок бойової форми луксорів. Або самих Химерниць, коли в них палають очі. Але в тому, що світяться очі, немає нічого незвичайного, а ось перебудова тіла.

- Прискорити крок! - голосно скомандував Калібрісто.

Звір відділився і першої групи і тепер біг до луксорів, на ходу приймаючи свій бойовий вигляд. Одяг рвався на ньому, лопаючись по швах. Шерсть почала пробиватися з-під шкіри. Він кричав огрубілим голосом, закликаючи луксорів приєднатися до свого війська. Весь табір цих могутніх звірів почав перетворюватись. Калібрісто не побоявся пройти трохи вперед. Він знав, що ворог намагається затягнути їх глибше, але між ними і ворогом знаходилася тисяча луксорів. Якщо їхнє становище здасться йому скрутним, то луксори забезпечать їм виграш у часі, щоб усі без винятку встигли повернутися до фортеці. На його радість деякі луксори кинулися у бік його групи. Вони оглядалися і мчали, не помічаючи нічого на своєму шляху.

- Розступитись. - скомандував Калібрісто, йдучи вліво.

Дезіре довелося відступити праворуч, щоб між нею та чемпіоном утворився широкий прохід. Перші луксори дуже скоро дістануться до них. Дезіре поки не змушувала свої очі світитися, їй все ще не потрібний був доступ до потоків самого створення. Битва вирувала на достатньому віддаленні від неї.

- Стояти! - нова команда Калібрісто змусила обидві групи зупинитися. Дві лінії клину другої групи не змикалися і біля найвужчого місця стояли одна від одної на відстані десяти кроків. Ці десять кроків за відступу займе перша група. Зараз туди просочувалися луксори.

Далі просуватися в бік ворога не можна було. Калібрісто це розумів. Занадто небезпечно. Вони й так зупинилися на незручній місцевості, де росли цілі ряди невисоких дерев. Але за сто метрів починався ліс. Там могли бути заховані значні сили супротивника. Чемпіону все більше і більше здавалося, що в атаці на луксорів є щось неправильне. Амаліони напали саме тоді, коли їхня група почала до них підбиратися. Навряд це можна вважати простим збігом. Амаліони вигравали бій рівно до того часу, поки більшість луксорів не прийняла бойову форму. Потім битва вирівнялася. Калібрісто це бачив, але дій ніяких не вчиняв. Він думав. Він поставив себе місце амаліонів. Командир групи людей повинен був прийти на допомогу луксорам, побачивши, що амаліонів можна здолати і тим самим скоротити втрати серед майбутніх союзників. Ворог готував хитрість. Це не підлягало сумніву. Але яку? Калібрісто посміхнувся, зрозумівши, як можна спровокувати ворога. Небагато порушити плани іншої сторони, а заразом і виявити приготовану пастку.