Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

Глава 34. Перехоплені звістки

— У мене для вас подарунок, — Ульф виклав на стіл акуратний шкіряний футляр завдовжки не більше долоні. Він складався з двох частин, кожна з яких була оздоблена тонко викарбуваним металевим кантом. По чорненому сріблу жваво мчали коні, а застібку футляра прикрашав знак круглого шолома з трьома навершями.

— Звідки він у тебе? — здивувалася Йорунн. — Це те, про що я думаю?

— Так, — кивнув Чорний Вовк. — Сьогодні приїхав один із моїх людей, він перехопив гінця.

— Де саме? — уточнив Лід, акуратно відкриваючи послання. Згорнутий у тугий сувій аркуш був густо вкритий м'якими плавними символами, більше схожими на квіткові візерунки, ніж на текст. Талгат досконало володів мистецтвом письма мовою хулайд.

— На тракті вздовж гір. Хан і імператор уже давно використовують його, щоб обмінюватися звістками.

— Ти залишив там засідку? — уточнила Йорунн. 

— На переправі біля якоїсь річки, де озеро у формі півмісяця, — Ульф задоволено потягнувся й опустився в крісло. — Чудове місце, яке не можна об'їхати: на північ — вертикальні скелі, на південь — занадто сильна течія і глибоко. Боюся тільки, що суть листа від мене вислизнула. Про що пише Великий хан?

— На жаль, — зітхнув конунг, — я не можу прочитати.

— Дозволите? — подав голос Хала і, злегка ніяковіючи, пояснив: — вивчив трохи. При такому близькому сусідстві хулайд, вирішив, що зайвим не буде. 

Він зосереджено впився очима в рядки.

— Великий хан пише, — воїн завагався, — «тому, хто сяє, як сонце», не знаю, як це перекласти точніше.

— Ясновельможному, — неголосно підказав Ульф. — Це один із титулів імператора.

— Великий хан шле ясновельможному свою любов і відданість, — уже впевненіше продовжив Хала. — Висловлює надію на швидку зустріч. Далі дослівно: «Вітер із заходу приніс злі вісті, буря збирається, треба поспішати. Минуле повстало з трав і вбралося в тіні, дім Хольда живий, буде битва». Потім щось на кшталт «темрява згустилася, загорівся вогонь, примари входять до будинків», — він збився і кілька разів перечитав новий рядок. — Ось: «З цією бідою не впоратися мечам, але той, хто володіє силою, переможе. Місто на пагорбі чекатиме вашого рішення». На цьому все, далі тільки традиційні ввічливі фрази.

— Місто на пагорбі? — уточнив Ульф.

— Назва Вітахольма, якщо тлумачити її дослівно, — пояснив Лід. — Отже, Талгат сповіщає імператора, що незабаром буде скоєно напад, і розуміє, що без магії тут не обійдеться. Скільки часу потрібно, щоб вісник дістався Золотих земель і повернувся звідти з відповіддю?

— Якщо дуже поспішати, то близько десяти-дванадцяти днів в один бік. І то, на змінних конях та не одній людині, а по ланцюжку, — прикинув Ульф. — Ще стільки ж назад. Але війська, на які сподівається Талгат, не витримають такого темпу. Навіть для легкої бойової кінноти шлях подовжиться щонайменше вдвічі. Піші воїни діставатимуться місяць, і це без спорядження й обозів. Раніше користувалися морським шляхом: влітку води спокійні, і тямущий капітан міг пройти його днів за сім-десять. Але тепер це все порожні спогади, наші союзники з островів контролюють кожен порт та пролив. Навіть якщо Сабір зважиться відправити сюди людей, південним шляхом йому не встигнути. Коли я залишав Міату, імперці відійшли навіть від Ельтре, не кажучи вже про більш східні землі. 

— Ясновельможний вчепився у Недоре і не стане зараз розпорошувати сили. Хальвард — не той противник, з яким можна дозволити собі легковажність, — зауважила Йорунн. — А в Талгата на роздуми залишилося близько семи днів.

— Тривала облога дасть йому більше шансів, ніж битва за стінами в полі, — конунг задумливо потер лоба. — А в нас зайвого часу немає.

— А хто успадкує владу над кочівниками в разі смерті Талгата? — раптово запитав Ульф.

— Складно сказати, це вирішуватиме рада нойонів, — відповів за всіх Хала. — Але останнім часом хан став украй підозрілим і легким на розправу. Він старіє і слабшає, беззаперечно відданих союзників у нього немає. Тільки за минулий рік він стратив трьох воєначальників. Великого хана бояться, і бояться не дарма: він швидкий у рішеннях і не завжди обмірковує їх до кінця. Але для нас це навіть непогано, адже якщо раніше за ним ішли з любові та вірності, то тепер — тільки зі страху.

— В близькому оточенні Талгата є четверо нойонів — глави родів ойра, тайгута, хулайд і зайсан. Вони — основна підтримка хана, але й найближчі суперники, — додав Кіт. 

— На їхніх розбіжностях можна зіграти?

— Вони ненавидять хольдінгів сильніше, ніж один одного.

— Гадаю, наша мета не в тому, щоб поміняти одного хана на іншого, — зауважив Лід. — Зрештою, не так важливо, хто стане на чолі ворожого війська. Але Талгат — символ як великої перемоги, так і великої біди. Я хочу знищити цей символ разом з усією ненавистю, яку він у себе ввібрав, а потім спробувати укласти мирну угоду й знайти можливість об’єднати наші народи. Талгат мусить остаточно занапастити себе. Не можна дозволити перетворити його ім'я на стяг, під яким кочівники продовжать боротьбу. Нойони повинні самі відкинути Талгата, його ідеї та його цілі.

— А якщо хан більше покладатиметься на Сабіра, ніж на нойонів? — Ульф першим озвучив думку, що витала в повітрі. — Вб'ємо клин між Талгатом та його воєначальниками. Це допоможе уникнути непотрібних жертв.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍