Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка"

крильми. Оскільки я тримав її зовсім легенько, вона смикнула мою руку вгору і хотіла сісти своєму панові на ніс. А дядько почав репетувати, що я буцімто тріснув його тією куркою по пиці. А ця жінка без упину щось вийойкувала і верещала до курки: «Ціп, ціп, ціп, ціп». Тут якісь ідіоти, які не знали, про що йдеться, привели патруль гонведів, і я сам запропонував їм піти зі мною до комендатури вокзалу, аби моя невинність випливла, як олія на воду. Але з паном лейтенантом, що там чергував, не можна було дійти до згоди, хоч я його й просив запитати вас, чи правда, що ви мене послали купити якусь лакоминку. Він ще й вилаяв мене і наказав заткнути пащеку, бо, мовляв, по моїх очах видно, що за мною гілляка з доброю мотузкою плаче. Він, мабуть, був у дуже поганому гуморі, сказавши, що начебто таким мордастим може бути лише той вояк, який грабує і краде. На станції, каже, є вже багато таких скарг. Наприклад, передучора десь недалеко від вокзалу зник у когось індик. А коли я йому на те мовив, що ми у той час були в Рабі, він відповів, що на такі виправдання плювати хотів, отож і відіслали мене до вас. Ще там на мене розкричався один фрейтер, якого я не помітив, чи я, мовляв, не знаю, хто переді мною стоїть. Я відповів, що єфрейтор, а якби він був єгер, то був би начальником патруля, а в артилерії — обер-каноніром.

— Швейку, — сказав за хвилину надпоручник Лукаш. — Ви вже мали стільки надзвичайних випадків і пригод і стільки, як ви кажете, «помилок» і «непорозумінь», що від усіх цих неприємностей вас може врятувати колись лише міцна мотузка з усіма військовими почестями в каре. Розумієте?

— Так, голошу слухняно, пане обер-лейтенант. Каре з так званого замкненого батальйону складається з чотирьох, а у виняткових випадках з трьох або п’яти сотень. Накажете, пане обер-лейтенант, кинути до тієї курячої юшки більше локшини, щоб була густіша?

— Швейку, я наказую, щоб ви негайно зникли разом з вашою куркою, бо інакше я розіб’ю її об вашу макітру, ви, бовдуре нещасний!

— Згідно з наказом, пане обер-лейтенант, але голошу слухняно, селери я не знайшов, моркви теж! Але вкину карто...

Швейк не договорив «плі», бо вилетів разом з куркою із штабного вагона. Надпоручник Лукаш одним духом випив чарку коньяку.

Швейк козирнув під вікнами вагона і попрямував до себе.

***

Балоун після щасливо закінченої душевної боротьби саме збирався відкрити коробочку з сардинками надпоручника, коли з’явився Швейк із куркою. Це викликало природне збудження у всіх присутніх у вагоні. Всі подивилися на нього, мовби запитуючи: «Де це ти вкрав?»

— Купив для пана обер-лейтенанта, — відповів Швейк, витягаючи з кишені цибулю і локшину. — Я хотів зварити йому юшку, але він відмовився і подарував її мені.

— А вона, бува, не дохла? — недовірливо спитав фельдфебель-рахівник Ванєк.

— Я власноручно скрутив їй карк, — відповів Швейк, витягаючи з кишені ніж.

Балоун вдячно і водночас з пошаною глянув на Швейка і почав мовчки лаштувати надпоручникову спиртівку. Потім узяв казанки й побіг по воду.

До Швейка, що скуб курку, підійшов телеграфіст Ходоунський і запропонував свою допомогу, при цьому він конфіденційно прошепотів Швейкові на вухо:

— Це далеко звідси? Треба перелазити на подвір’я чи просто на вулиці?

— Я її купив.

— Кому ти це говориш? Отакий ти товариш? Ми добре бачили, як тебе вели.

Проте телеграфіст дуже ретельно й собі взявся скубти курку. До великих урочистих приготувань приєднався і кухар-окультист Юрайда: нарізав до юшки картоплю й цибулю.

Пір’я, яке вони викинули з вагона, привернуло увагу поручника Дуба, що робив обхід. Він гукнув, аби показався той, хто скубе курку. І в дверях негайно з’явилося вдоволене Швейкове обличчя.

— Це що? — загорлав поручник Дуб, підіймаючи з землі відрізану курячу голову.

— Це, голошу слухняно, — сказав Швейк, — куряча голова з породи чорних італійок. Ці кури, пане лейтенант, дуже добре несуться, щось понад 260 яєць на рік. Будь ласка, подивіться, який багатий у неї яєчник. — Швейк тримав перед носом поручника Дуба кишки й інші курячі тельбухи.

Дуб сплюнув і відійшов, але за хвилину повернувся:

— Для кого ця курка?

— Для нас, голошу слухняно, пане лейтенанте. Погляньте, скільки на ній сала.

Відходячи, поручник Дуб пробуркотів:

— Під Філіппами зустрінемось[464].

— Що він тобі сказав? — звернувся до Швейка Юрайда.

— Нічого. Ми призначили побачення у якогось Філіпа. Ці великі пани здебільшого педерасти.

Кухар-окультист заявив, що лише естети — гомосексуалісти, бо це випливає вже з самої суті естетизму.

Фельдфебель-рахівник Ванєк розповів про зґвалтування дітей педагогами в іспанських монастирях.

А коли вода в казанку почала закипати, Швейк згадав, як одному вихователеві віддали колись під опіку колонію безпритульних віденських дітей, а той вихователь усіх їх збезчестив.

— Що ж поробиш, це — пристрасть. Але найгірше, коли це находить на бабів. У Празі жили свого часу дві самітні дамочки, розлучені, бо вони були повії, на прізвище Моуркова і Шоускова. Якось увечері, коли в алеї біля Розток цвіли черешні, вони зловили столітнього імпотента-катеринника[465], затягли до розтоцького гаю і давай його ґвалтувати. Господи, що вони з ним виробляли! Там у Жишкові жив один професор, на прізвище Аксаміт. Він у тому гаю робив розкопки, шукав могили із скарлюченими мерцями і вже декілька таких кістяків знайшов і викопав. Отож ті дамочки і затягли катеринника до одної з розкопаних могил і там його безчестили. На другий день приходить туди професор Аксаміт і бачить: у могилі щось лежить. Він зрадів, але то тільки був майже на смерть замордований двома розлученими дамочками катеринник, а навколо нього валялися тріски. На п’ятий день катеринник помер, а ті потвори до того знахабніли, що прийшли на похорон. Це вже розбещеність! Ти вже посолив? — звернувся Швейк до Балоуна, який, використавши загальну зацікавленість до Швейкового оповідання, щось ховав у свій наплічник. — Ану, що ти там робиш? Балоуне, Балоуне! — серйозно дорікав Швейк приятелеві. — Що ти збираєшся робити з цією курячою ніжкою? Ви лишень погляньте: поцупив у нас курячу ніжку, щоб її пізніше потайки зварити. Знаєш, Балоуне, що ти зробив? Ти знаєш, як карають у війську того, хто на фронті