Читати книгу - "Постріл із глибин"

href=#anotelink582>обратно) 583

Свідчення, Фредерик Дж. Ґонтлетт, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 115.

(обратно) 584

Достеменно невідомо, що саме сталось у цих ліфтах. Престон наводить цитату одного з коридорних корабля: «Ми чули крики — вони зрозуміли, що потрапили в пастку». Вона також цитує іншого пасажира, який стверджував, що в ліфтах було «повно пасажирів, які кричали». Очевидно, що припинення постачання струму зупинило ліфти, і пасажири всередині пережили справді страшні миті. Проте знавець «Лузитанії» Майк Пуар’є сумнівається, що хтось справді опинився в пастці у ліфті або ж загинув у ньому — адже в розповідях інших пасажирів немає більше ніяких свідчень, що б підтверджували це. Проте ми ніколи не дізнаємося напевне. Preston, «Lusitania», 210.

(обратно) 585

Щодо того, що сталось у цьому підйомнику та багажному відділенні, не виникає ніяких сумнівів.

(обратно) 586

Ramsay, «Lusitania», 214.

(обратно) 587

Там само, 215.

(обратно) 588

Irish Independent, 7 травня 1955 р.

(обратно) 589

«Копії телеграм, що стосуються затоплення “Лузитанії”», різні документи «Лузитанії», документи Адміралтейства, ADM 137/1058, Національний архів Великої Британії.

(обратно) 590

Телеграма, Galley Head to Admiralty, 7 травня 1915 p., документи Черчилля, CHAR 13/64.

(обратно) 591

Телеграма, Naval Center Queenstown to Admiralty, 7 травня 1915 p., документи Черчилля, CHAR 13/64; також див. Папка «Subs», документи Адміралтейства, ADM 137/4101, Національний архів Великої Британії.

(обратно) 592

Свідчення, Оґден Геммонд, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 171—78; лист, Ogden Н. Hammond to Joseph F. Tumulty, 21 травня 1915 р., документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

(обратно) 593

Свідчення, Леслі Мортон, 16 червня 1915 р., 17, «Слідство»; James Н Brooks, «Statement or Story on the Sinking of the Lusitania», документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк; свідчення, Ісаак Леманн, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 297.

(обратно) 594

уривок цього діалогу наводиться зі слів Ісаака Леманна там само, 297—98.

(обратно) 595

Лист, Dwight Harris to Mother, 10 травня 1915 p., документи Гарріса.

(обратно) 596

Лист, Pope to Ada Brooks Pope, 28 червня 1915 p., документи Ріддл.

(обратно) 597

Там само.

(обратно) 598

Там само.

(обратно) 599

Свідчення, Гю Роберт Джонстон, 16 червня 1915 р., 19, «Слідство».

(обратно) 600

Інтерв’ю з Г’ю Джонстоном, «Лузитанія», Центр письмових архівів ВВС.

(обратно) 601

Інтерв’ю з Г’ю Джонстоном, «Лузитанія», Центр письмових архівів ВВС; свідчення, Г’ю Роберт Джонстон, 16 червня 1915 р., 19, «Слідство».

(обратно) 602

Thomas, «Raiders», 97.

(обратно) 603

Це речення настільки не подібне до того, що Швігер міг би написати у своєму журналі, що в деяких дослідників «Лузитанії» навіть з’явилися підозри, що хтось міг пізніше відредагувати його журнал. Але я наводжу цитату як є, бо в журналі записано саме так, а в мене немає можливості дізнатися достеменно, чи редагував він свій журнал, щоб виглядати кращою людиною в очах майбутніх поколінь. Швігер, військовий журнал.

(обратно) 604

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 14, 78.

(обратно) 605

Там само, 17.

(обратно) 606

«Розповідь містера А. Дж. Мітчелла», 14 травня 1915 р., документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

(обратно) 607

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 82—83.

(обратно) 608

Стаття в газеті, «Нокс розповідає про кінець Лузитанії» («Knox Describes Lusitania’s End»), надано Майком Пуар’є, цитовано у Kalafus et al, «Lest We Forget».

(