Читати книгу - "Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918"

class="title1">

45

Пріцак О. Назв, праця. — С. 186.

46

Дорошенко Д. Єлизавета Іванівна з Скоропадських-Милорадовичів // Хліборобська Україна. — Відень, 1922–1923. -Кн. IV, зб. УІІ/УШ. — С. 284–288.

47

Пріцак О. Назв, праця. — С. 191–192.

48

ЦДІА України. — Ф. 1219. — Оп. 2. — Сир. 1119. — Арк. 16.

49

Горєлов В. Військова діяльність П. П. Скоропадського // Останній Гетьман. — Київ, 1993.-С. 39.

50

Полонська-Василенко II. Історія України. — Київ, 1992. — Т. 2. — С. 474.

51

Борис В. Вільне Козацтво. Ідея узброєного народу в 1917 р. на Україні. — Львів, 1934. — С. 20.

52

Василия Петровича Кочубея

53

Василия Петровича Кочубея

54

Абалещев

55

Абалещев

56

Петин

57

Петин

58

Моркотун Лидия Романовна

59

Лунакова

60

Долговою

61

Лізогубом

62

Хочете об заклад, що Ви будете відігравати велику роль, в Україні?» (фр.)

63

«крайнього напрямку» (фр.)

64

«Бишшс прапоруч» (/иле.)

65

Безаку

66

«повні виклади» (фр.)

67

«чиста дошка» (лат.)

68

Рппсц>, Кшсг топ НсгигаН

69

у цілому (лат.)

70

загадкою (грец.)

71

«Рожева революція» (фр.)

72

«більшим роялістом, ніж король» (фр.)

73

'Блиск і злиденність» (фр.)

74

«найбільш необхідне» (фр.)

75

«коронная земля» (іт.)

76

«доконаний факт» (фр.)

77

Прізідію не зазначено

78

«Летючий голландець» (нім.)

79

«Хоробрість наближуе одужання» (фр.)

80

«місту і світу» (лат.)

81

«солдатських комітетів» (цім.)

82

«газон» (фр.)

83

«цією проклятою мовою, яка називається російською» (фр.)

84

Ви маєте рацію, як і мій бідний король, [якого не хочуть прокляті республіканці] (фр.)

85

Я — Поноль, який починає своє навчання (фр.)

86

Моя чарівна дружина, моя бідна Клоди (фр.)

87

«монсеньйор марніші» (фр.)

88

Ясновельможні мандрівники (прим, ред.)

Коментарі

1

Антанта (від французького Entente Cordiale — «Сердечна згода») — блок держав-переможниць у Першій Світовій війні. Почала оформлюватися у 1904–1907 pp. як блок Великобританії, Франції та Росії. 1914–1918 pp. об'єднувала проти Четверного союзу (або «Центральних держав») 25 країн.

2

Дорошенко Петро Якович (1858–1919) — походив із старовинного гетьманського роду. Закінчив Університет Св. Володимира и Києві. Чернігівський земський діяч, співробітник архівної комісії, знавець української старовини. Працював директором Дворянського пансіону в Чернігові, за Центральної Ради — директором Чернігівської української гімназії. За гетьманату йому пропонувалася посада прем'єр-міністра.

15 літня 1918 р. був призначений головою Управління в справах мистецтва і національної культури Міністерства народної освіти та мистецтва з правами товариша (заступника) міністра; зберіг цю посаду й за Директорії. Був головою організаційного комітету по створенню Київського державного українського університету. У серпні 1918 р. був призначений гетьманом П. Скоропадським членом Колегії верховних правителів на випадок своєї хвороби або смерті. Евакуювався з урядом Директорії у Вінницю і Кам'янець-Подільський. У липні 1919 р. розстріляїшй в Одесі «в порядку червоного терору», нібито сплутаний зі своїм племінником — Д. І. Дорошенком.

3

Горленко Василь (1853–1907) — літературний критик і мистецтвознавець. Походив із давнього козацького роду. Освіту отримав у Парижі. Активно співпрацював з «Киевской стариной», збирав етнографічні та архівні матеріали. Автор праці, про українських митців, статей на історико-побутову та етнографічну тематику.

4

Мається на увазі Новицький Яків (1847–1925) — етнограф і педагог.

5

«Рада» — щоденна українська газета ліберального напрямку. Виходила з 15 (28) жовні я 1906 р. до 20 липня (2 серпня) 1914 р. Редагував газету А. Псковський. У ній друкувалися М. Коцюбинський, О. Маковей, П. Миріпій, А. Тесленко, співпрацювали Б. Грінченко, П. Тичина, С. Васильченко.

6

Центральна Рада протягом 1917 р. у питаннях державного устрою відстоювала автономію України в рамках федеративної Росії. Ухвала про державну самостійність України була прийняіа лише після більшовицького перепороту на початку 1918 р. П. Скоропадський офіційно висунув ідею федерації з Росією в листопаді 1918 р.

7

Союз російського народу — масова організація, що виникла в жовтні 1905 р. для боротьби з революцією в Росії. Основними програмними положеннями були єдність та неподільність Російської імперії, збереження самодержавства, войовниче православ'я. Організація мала — яскраво виражене шовіністичне та антисемітське спрямування. Найбільші відділи її були, зокрема, в Києві, Одесі, Почаївській лаврі на Волині.

Після 1907 р. організація переживала занепад, розпалася на «Союз російського народу» на чолі з М. Марковим, «Союз Михаїла Архангела» В. Пуришкевича і «Всеросійський (дубровінський) союз російського народу а Петербурзі». Протягом Першої світової війни активність деяких провінційних організацій «союзу», зокрема, київської, посилилася; після Лютневої революції всі чорносотенні організації були розпущені.

8

Винниченко Володимир Кирилович (1880–1951) — письменник, державний діяч, один з провідних діячів українського національного руху.

Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету, вступив до Революційної української партії (з 1905 р. — УСДРП). 1903 р. був виключений з університету, тричі тікав з ув'язнення, був змушений емігрувати.

1917 р. — член ЦК УСДРП, головний редактор «Робітничої газети», з червня — Голова Генерального Секретаріату і генеральний секретар внутрішніх справ УНР.

Співавтор майже всіх декларацій і законодавчих актів УНР.

Після встановлення гетьманської влади провадив активну діяльність, спрямовану на реставрацію демократично-республіканських засад. 3 18 вересня 1918 р. — голова опозиційного Українського Національного Союзу. Організатор антигетьманського повстання. У листопаді 1918- січні 1919 рр. — голова Директорії. У лютому 1919 р. емігрував.

1920 р. створив зарубіжну групу Української Комуністичної партії, видавав газету «Нова доба»,Влітку 1920 р. приїздив в Україну; був призначений заступником голови РНК УСРР, але не зіцйшоішш остаточного порозуміння з більшовицьким керівництвом, знову виїхав за кордон., За окупації фашистами Франції ув'язнювався у концтаборі.

Автор багатьох художніх творів і публіцистичних праць.

9

«Киевская мысль» — щоденна газета ліберального напрямку. Видавалася в Києві з 30 грудня 1906 р. до приходу більшовицьких військ 26 січня 1918 р. Протягом Першої світової війци дотримувалася засад «оборонців».

1917 р. вона вмістила матеріали про українську маніфестацію в Петрограді 12 березня, Свято свободи в Києві 16 березня, українську маніфестацію в Києві 19 березня.

10

«Киевлянин» — газета, що виходила в Києві з 1869 р.; у січні 1917 р. була закрита