Читати книгу - "Коли курява спаде"

170
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 153 154 155 ... 218
Перейти на сторінку:

Хоча червіньковий одяг був увесь зашкарублий на морозі, коли вилетів із вікна, проте, опинившись на тілі вбивці, якого звали Дордже Лодро, він одразу ж пом’якшав, і навіть крига на його поверхні розтанула. Цей чоловік був недоладним убивцею. Він уже давно перебував тут і в нього були можливості діяти, однак він постійно розмірковував, чому він повинен діяти, тож весь час відкладав початок справи. Тепер же все змінилося й червінькове вбрання прийшло йому на допомогу; відтак два потоки ненависті до родини Мерці зібрались на тілі однієї людини. Зимова ніч була такою холодною, що кригою схопилися піхви й мечі. Так, стоячи під замком родини Мерці, що здавався незламним, він вийняв меч із піхов і почув його холодний брязкіт у нічному повітрі, від чого його аж до кісток пробрало холодом. Вбивця піднявся на верхній поверх і, суголосно з моїм бажанням, пройшовся там, холодно поблискуючи мечем. У цей момент його вибір був і моїм вибором, адже якби я був убивцею, я пішов би тим шляхом, що й він. Туси все одно мав померти, а справжню загрозу своїм розквітом становила інша людина — той, хто мав посісти місце туси. Убивця підійшов до його дверей і кінчиком меча підчепив засув: двері рипнули, мов скрикнула перелякана жінка. У кімнаті не було ліхтаря, тож убивця ступив за поріг у глибоку темряву. Він стояв нерухомо, очікуючи, поки очі зможуть щось побачити. Поступово з мороку випливла розмита біла пляма. Так, то було обличчя, обличчя старшого панича родини Мерці. Червінькове вбрання не мало ненависті до цього обличчя, його господар ненавидів інше обличчя, тому відразу ж надумав повертатися надвір. Вбивця не знав про це, але відчув, що якась таємнича сила штовхає його до виходу. Проте він стримався й підняв ніж — адже якщо цього разу не приступити до справи, можливо, він потім уже ніколи не матиме достатньо сміливості для того, щоб підняти його. Він і так на початку не мав достатньо ненависті, але так уже прийнято на цій землі, що такі люди, як він, повинні мститися за своїх родичів. Коли він вигнанцем поневірявся в далеких землях, йому не бракувало ненависті. Однак коли він повернувся й дізнався, що його батька очікував такий кінець через те, що він зрадив свого господаря, його ненависть почала поступово вивітрюватись. Та він все одно вимушений був підняти меча помсти над родиною Мерці, щоб у його холодному світлі побачити їхні злякані обличчя. Так, помста передбачає не тільки вбити людину, але й показати їй, чиїх рук це справа.

Однак сьогодні Дордже Лодро не встиг розбудити старшого панича родини Мерці, щоб повідомити йому, чий син повернувся помститися, адже червінькове вбрання потягнуло його шукати старого туси. Тому меч убивці просто опустився на неясну пляму на ліжку.

Людина в ліжку застогнала уві сні.

Коли вбивця опустив меч, у темряві щось м’яко порскнуло й ненависть залишила червінькове вбрання. Вбивця Дордже Лодро вперше вбивав людину, тож не знав, що коли меч входить у тіло, виникає такий м’який звук. Він стояв у темряві й відчував, як на всі боки поширюється запах крові. Вбита людина знову застогнала уві сні.

Вбивця вискочив із кімнати. Заюшений кров’ю меч у його руках тепер уже не виблискував. Дордже Лодро в паніці побіг сходами вниз і позаду нього летів його одяг. У фортеці було так тихо, ніби там перебили всіх людей. І тільки пришелепуватий панич родини Мерці заволав на своєму ліжку:

— Вбивство! Вбивця прийшов!

Тхарна прокинулась і міцно затулила мені рот рукою, однак я люто вкусив її і знову заволав:

— Убивство! Прийшов убивця Дордже Лодро.

Якщо хтось скаже, що після цього крику він не прокинувся, не вірте йому. Вікна, одне за одним, почали світитися. Однак коли люди розчули, що кричу я, вони знову лягли спати. І вікна, одне за одним, знову занурились у темряву. Тхарна з презирством сказала:

— Тобі що, не досить, що я — дружина дурня? Ти ще хочеш, щоб я стала дружиною божевільного?

Вона справді не підходила на роль коханки: старшого панича в родині туси було простромлено ножем у живіт, а її це анітрохи не зачепило. Я повідомив їй:

— Убивця встромив ніж у живіт старшого брата!

— О Небо, як же сильно ти його ненавидиш! — сказала вона. — Це не він украв у тебе дружину, а твоя дружина сама пішла до нього. Ти ж сам казав, що він уміє сподобатись дівчатам.

— Йому ножем прохромили живіт, і з нього потекла не тільки кров, але й сеча, — правив своє я.

Вона ж відвернулась і більше не звертала на мене уваги.

На цей час вбивця вже втік за межі замку. Там він запалив смолоскип і почав кричати на майдані, що він — син такого-то чоловіка, який загинув від рук туси Мерці, як його звати і що він повернувся помститися.

— Дивіться уважно: ось моє обличчя! Я прийшов помститися! — кричав він.

Цього разу всі повибігали з кімнат, щоб подивитись на людину, яка світить смолоскипом на своє обличчя. Продовжуючи кричати, він заскочив на коня й кинув смолоскип на землю. У темряві залунав цокіт копит і почав віддалятися.

Смолоскип повільно згас на землі й тільки тоді туси наказав їхати за вершником навздогін.

1 ... 153 154 155 ... 218
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли курява спаде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли курява спаде"