Читати книгу - "Білі зуби"

вашому сраному Сіднеї шо є якийсь сраний дорожній знак, який каже вам нахрін їхати до Віллесдена?»). Слухаючи цю історію, Джошуа дібрав, що квартира зараз вільна, і повів Джолі та Кріспіна туди, а в його мозку вже заклацав годинник… якщо мені вдасться поселити її десь поруч.

Квартира розташовувалася в красивому, поремонтованому вікторіанському будинку, з маленьким балконом, садком на даху і великою діркою в підлозі. Він порадив їм залягти на місяць, а потім переїжджати сюди. Вони так і зробили, і Джошуа бачив їх тепер дедалі частіше. За місяць він пережив своє «навернення» як результат багатогодинних розмов із Джолі (годинних споглядань її грудей під цими благенькими футболочками), і це було так, ніби хтось узяв його маленьку, закриту до всього чалфеністську голову, запхав в обидва вуха по шашці динаміту і просто вирвав нахрін величезну діру у його свідомості. Йому стало ясно як день, що він кохав Джолі, що його батьки були просто мозолем на задниці, що він сам був мозолем на задниці й що найбільша спільнота на землі — царство тварин — було завойоване, замордоване і знищуване кожного дня, при повному знанні й підтримці усіх урядів усіх країн. Наскільки друге випливало з першого, було важко сказати, але він відмовився від чалфенізму, і йому більше не було цікаво розбирати речі на запчастини, щоб подивитися, як воно все тримається купи. Натомість він цілковито відмовився від м’яса, втік до Гластонбері, зробив собі татуювання, став пацаном, який може відміряти вісьмуху із заплющеними очима (так шо пішов ти, Міллате), і взагалі був пацан з яйцями… аж поки одного разу совість не вколола його. Він обмовився, що він син Маркуса Чалфена. І це перелякало Джолі (і, думав собі Джошуа, зацікавило її — переспати з ворогом і таке інше). Джошуа відіслали, і БЖПТ цілих два дні радилося: Але ж він і є тим, проти чого ми… Ах, але ми можемо це використати…

Процес затягнувся: голосування, підпункти, заперечення й умови, але врешті-решт результат не став чимось розумнішим за: На чиєму ти боці? Джошуа відповів: На вашому, і Джолі прийняла його в обійми, притиснувши його голову до свого розкішного бюста. Він був просунутий на зборах, йому довірили роль секретаря і взагалі зробили перлиною в короні: навернений зі стану ворога.

Цілих шість місяців Джошуа культивував свою огиду до батька, весь час бачився зі своїм великим коханням і будував довготривалі плани, як би повністю ввійти в довіру до знаменитого подружжя (йому все одно треба було будь-що залишитися; гостинність Джонсів вичерпувалась). Він загравав із Кріспіном, навмисне ігноруючи Кріспінові підозри. Джошуа грав його кращого друга, робив за нього всю брудну роботу (ксерокопіювання, плакати, листівки), спав у нього на підлозі, святкував сьому річницю його шлюбу і подарував йому на день народження саморобну гітару. І весь цей час він його до нестями ненавидів, бажаючи його дружину так, як ніхто досі не бажав нічию дружину, і мріяв про його падіння з такими зеленими заздрощами, що сам Яго почервонів би.

Усі ці речі затуляли для Джошуа факт, що БЖПТ тим часом готувало падіння його батькові. Він погодився із принципом того дня, коли повернувся Маджід, і його обурення було найсильнішим, а сама ідея бачилася туманно — просто голосна балачка для того, щоб вербувати нових членів. Тепер до 31-го залишалося три тижні, а Джошуа досі не спитав себе в жоден раціональний спосіб, чалфеністський спосіб, до чого це все може призвести. У нього навіть найменшого уявлення не було, що може статися — остаточного рішення не існувало; і зараз, коли вони сперечалися за це рішення, сидячи схрестивши ноги навколо ями, тепер, коли йому би прислухатися до цих фундаментальних рішень, він згубив нитку своєї уваги десь у Джолиному вирізі футболки, десь у вигинах і атлетичних лініях її торса, в її тугих штанах, у її…

— Джоше, старий, можеш мені нагадати, про що я казав кілька хвилин тому, якщо ти записував?

— Га?

Кріспін нетерпляче і голосно зітхнув. Джолі підсунулася ближче і поцілувала Кріспіна у вухо. Йопт.

— Кілька хвилин тому. Після того, що Джолі казала про стратегію протесту, ми перейшли до важливої частини. Я хочу почути, що Падді казав кілька хвилин тому про покарати версус відпустити.

Джошуа подивився на свій абсолютно чистий зошит і сховав ним свою спадаючу ерекцію.

— Ммм… Здається, я це проґавив.

— У, це, блін, було насправді важливо, Джоше. Ти мусиш встигати. Тобто, якого дідька тут розводити теревені…

Йопт. Йопт. Йопт.

— Він робить усе, що може, — втрутилася Джолі, посуваючись удруге, цього разу щоб скуйовдити єврейського чуба Джошуа. — Це, мабуть, заважко для Джоші, так? Я маю на увазі, це ж дуже особисте для нього. — Вона завжди називала його Джоші в такий спосіб. Джоші і Джолі. Джолі і Джоші.

Кріспін спохмурнів.

— Ну, знаєш, я багато разів казав: якщо Джошуа не хоче брати участь у цій справі — через особисті симпатії, якщо він хоче вийти, то…

— Я не хочу виходити, — відрубав Джош, стримуючи агресію. — Я не збираюсь вислизати з-під відповідальності.

— І тому Джоші — наш герой, — сказала Джолі з широченною посмішкою на підтримку. — Згадаєш мої слова, він буде наш останній воїн.

Ах, Джолі!

— Ну добре. Йдемо далі. Тепер записуй, добре? Добре. Падді, можеш повторити те, що ти казав, щоб усі зрозуміли, бо я думаю, що твої слова ідеально підсумовують основне рішення, яке ми зараз маємо зробити.

Падді копирсався у своїх нотатках:

— Нну, ннну… нууу, питання в тому, які в нас основні цілі. Якщо ми хочемо покарати порушників і навчити людей…. ну, тоді треба один підхід — прямий напад на, нннну, конкретну людину, — сказав Падді, нервово зиркаючи на Джошуа. — Але якщо ми зацікавлені в самій тварині, що, я думаю, є правильним, тоді це питання антипропаганди, і якщо