Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

туркмена і туркменки, яких називали «іг» – «стрижень», «основа»; 2) народжені від нетуркменки або наложниці, яких називали «кул» («гул») – «раб»; 3) незаконнонароджені. Цей поділ, як і приналежність до однієї з цих трьох категорій, у житті туркмена грав досить важливу роль (Ломакин А. Обычное туркмен (адат), с 33; Йомудский Н. Н. Караш-хан право оглы. Из народного предания туркмен. О родословной туркмен-йомудов, с 318–321). ">[162]

Проте, який з них від [якого] з синів [Огуз-хана] – не відомо. [Ось їхні імена]: Кене, Куне, Турбатли, Гірейлі, Султанли, Окли, Коклі, Сучли, Хорасанли, Юртчи /Йуртчи/, Джамчі, Турумчі, Куми, Сорки, – його [нащадків] тепер називають сорхи, – Курджик, Сураджик, Караджик, Казикурт, Киргиз, Тікін, Лала, Мурдашуй, Сайир.

Тепер назовемо кілька ілів, яким Огуз-хан дав ім'я, але які не походять з його роду (насі); та вони були на тому тої і з цієї причини їхні імена записані в книзі. Імена їхні наступні: Канкли, Кипчак, Карлик, Калач.

ПРО РОЗПОДІЛ КУН-ХАНОМ МІСЦЬ МІЖ СВОЇМИ МОЛОДШИМИ БРАТАМИ І СИНАМИ

Тепер розкажемо про тих, хто сидів в дванадцяти наметах (урга), хто яку частину (уіуш) [барана] отримав, хто різав ту частину на шматки і хто залишався біля наметів тримати коней.

У золотому наметі почесне місце зайняв (тор) Кун-хан. Кращі люди іля за згодою загалу взяли баранячу голову, спину, задню філейну частину і бік, поклали їх на спинні кістки і ребра барана, піднесли Кун-ханові і сказали: «Хай ці частини [барана] будуть тому, хто стане ханом». Біля внутрішніх дверей намету сидів Еркіль-ходжа. Перед ним поклали передню частину і сказали: «Хай ця частина буде тому, хто стане візиром».

Праворуч у першому наметі посадили Кайі, старшого сина Кун-хана; [йому] дали праву гомілку задньої ноги, Баят /Байат/ різав її; Сорки тримав коней; нині його [нащадків] називають сорхи.

У другому наметі посадили Алка-ойлі; [йому] дали гомілку правої передньої ноги; Кара-ойлі різав її; Лала тримав коней.

У третьому наметі посадили Язира /Йазира/, старшого сина Ай-хана; [йому] дали правий бік; Язир різав його; Куми тримав коней.

У четвертому наметі посадили Дудургу; [йому] дали правий окіст; Дукер різав його; Мурдашуй тримав коней.

У п'ятому наметі посадили Авшара, старшого сина Юлдуз-хана /Йулдуз-хана/; [йому] дали праве стегно; Кизик різав його; Турумчі тримав коней.

У шостому наметі посадили Бекделі; [йому] дали праву лопатку; Каркин різав її; Караджик тримав коней.

Ліворуч у першому наметі посадили Байин-дира, старшого сина Кок-хана; [йому] дали ліве стегно; Бечене різав його; Казикурт тримав коней.

У другому наметі посадили Чавулдура; [йому] дали лівий бік; Чепні різав його; Канкли тримав коней.

У третьому наметі посадили Салора, старшого сина Таг-хана; [йому] дали гомілку задньої лівої ноги; Імір різав її; Калач тримав коней.

У четвертому наметі посадили Ала-йонтли; [йому] дали лівий окіст; Урегір різав його; Тікін тримав коней.

У п'ятому наметі посадили Ігдіра, старшого сина Тенгіз-хана; [йому] дали гомілку передньої лівої ноги; Букдуз різав її; Карлик тримав коней.

У шостому наметі посадили Ава; [йому] дали ліву лопатку; Киник різав її; Кипчак тримав коней.

ПРО ЗНАЧЕННЯ ДВАНАДЦЯТИ ЮЗЛІКІВ / ЙУЗЛІКІВ/ І ДВАДЦЯТИ ЧОТИРЬОХ АЙМАКІВ

О, зосереджені старійшини і розуміючі юнаки, зверніть серця ваші до цих слів, дослухайтеся до них, осягніть ці слова!

Минулих днів бахші[163] і знатні люди з туркменів, що проводили життя в битвах, розповідають наступне.

В Огуз-хана було двадцять чотири онука, які народилися у його шести синів від законних дружин. Кун-хан посадовив їх по двоє в окремі намети; вони склали дванадцять болуків.[164] Нащадків, які народилися від цих дванадцяти [болуків], назвали юзлік (йузлік).[165] Це тому, що лицьова (jyз) частина усілякої речі краща від її зворотнього боку, і, значить, юзліки це ті, хто повертається (звертається) до обличчя (jyз) іля і народу (халк).