Читати книгу - "Смутна доба"

(обратно) 213

УЛУС, у, чол.

1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.

2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи.

3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові.

(обратно) 214

ВАЛУН, а, чол. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.

(обратно) 215

ЯТАГАН, а, чол. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

(обратно) 216

ШУРПА, и, жін., діал. Потвора, мара.

ШУРПА, и, жін. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.

(обратно) 217

КАПШУК, а, чол.

1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.

2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка.

3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі.

(обратно) 218

УЧТА і, и, жін. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет.

УЧТА 2, и, жін., рідко. Пошана.

(обратно) 219

APKАH, а, чол.

1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.

2. Гуцульський чоловічий танок.

(обратно) 220

ЛАДУНКА, и, жін., заст. Патронташ.

(обратно) 221

ГEBАЛ, а, чол., фам. Велика неповоротка, незграбна людина.

(обратно) 222

ГАБА 1, и, жін.

1. заст. Турецьке сукно білого кольору.

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало.

3. заст. Оторочка, кайма.

ГАБА 2, и, жін., діал. Хвиля.

(обратно) 223

ШАНЦІ, ів, мн. (одн. шанець, нця, чол.). військ. Земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи.

(обратно) 224

ШЕЛЮГА, и, жін.

1. Верба гостролиста.

2. збірн. Зарості верби гостролистої.

(обратно) 225

БЕЗМІН, а, чол. Ручна важільна або пружинна вага; кантар.

KАHTAP, а, чол.

1. Те саме, що безмін.

2. діал. Вуздечка.

(обратно) 226

KОCTОПPАB, а, чол. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.

(обратно) 227

ГАЙДУК, а, чол., іст.

1. У XV-XIX ст. у південних слов'ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування.

2. Солдат придворної охорони.

3. Виїзний лакей,