Читати книгу - "Темний ліс"

184
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 153 154 155 ... 177
Перейти на сторінку:
class="p1">— Де мені його шукати?

— Покиньте свою роботу й просто поміркуйте над цим. Зніміть обмеження з органів ваших відчуттів — і неодмінно знайдете відповідь.

Після розмови зі Скоттом, Лань Сі занедбав навіть найнагальнішу роботу та за порадою полковника узявся спокійно обмірковувати проблему. Відповідь знайшлася навіть швидше, ніж він міг припустити. Холодний і слизький змій Едему заповз і в його свідомість: Лань Сі знайшов плід пізнання й надкусив його. Останні промені Сонця зникли назавжди, й усе суще оповила темрява.

На Зорельотах Землі тихо бриніла невидима струна, готова будь-якої миті порватися.

За два дні капітан «Вищого закону» скоїв самогубство. Тієї миті він самотньо стояв на кормовій платформі, яку відділяв від космосу лише прозорий купол. Це мало вигляд спроби злити водно корабель і нескінченність простору. Корма була повернена в напрямку Сонячної системи, й Сонце мало вигляд невеличкої жовтої зорі, трохи яскравішої за інші. Далі сяяли розріджені зорі периферійного спірального рукава Чумацького Шляху — нашої галактики. Всесвіт зарозуміло демонстрував усю свою глибину, не залишав надії ні розуму, ані очам людини, яка прагнула підтримки.

— Темно. Як же в біса темно, — сказав сам собі капітан і застрелився.

Дізнавшись про самогубство капітана «Вищого закону», Дунфан Яньсюй зрозуміла, що часу лишилося обмаль, тож невідкладно покликала на нараду до великого сферичного ангара для винищувачів двох своїх віце-капітанів.

Коли йшла коридором до ангару, ззаду хтось гукнув її. Озирнулася й побачила Чжана Бейхая. В останні два дні через невеселі роздуми вона майже забула про його існування. Його погляд, сповнений ніжної батьківської любові, заспокоював і додавав сили. Дунфан Яньсюй відчула себе майже такою врівноваженою, як раніше. Зараз побачити на Зорельотах Землі погляд, на який не впала б тінь, було великою удачею.

— Дунфано, мені здається, що ви останнім часом не в собі. Хоча не знаю справжньої причини, але ви маєте тягар на серці. Що з вами коїться?

Вона не відповіла, натомість сама запитала:

— Пане, а як вам ведеться? Все гаразд?

— Добре, просто чудово. Ходжу скрізь, усе вивчаю. Нарешті вивчив систему озброєння «Природного добору». Звісно, лише нахапався вершків, але все одно дізнався безліч цікавого. Відчуваю себе Колумбом, який потрапив на авіаносець.

Дивлячись на спокійного та врівноваженого Чжана Бейхая, Дунфан Яньсюй відчула легкі заздрощі: він, визначна людина, яка завершила свою велику історичну місію, тепер має повне право на спокійне життя. Позбувшись статусу провідника людства, він легко приміряв на себе роль звичайного пробудженого, який тішиться технічним поступом.

Обмірковуючи його слова, Дунфан Яньсюй попросила:

— Пане, прошу вас, не розпитуйте інших про те, що відбувається. Не треба.

— Чому? Не можна просто поцікавитися?

— Це може мати неприємні наслідки. Не варто, повірте мені.

— Тоді не буду, — кивнув Чжан Бейхай. — Красно дякую за те, що весь цей час ставилися до мене як до рядового громадянина.

Дунфан Яньсюй швидко розкланялася й поквапилася до місця зустрічі з віце-капітанами. Але за спиною знову почувся голос творця Зорельотів Землі:

— Дунфано, хоч би що сталося, хай усе йде, як було заплановано. Зрештою все налагодиться.

Віце-капітани вже чекали на Дунфан Яньсюй посеред великого сферичного ангара. Вона обрала саме це місце зустрічі, бо гігантський простір нагадував про пустелю. Здавалося, вони втрьох плавали серед білого, сліпучого світу, й у всьому Всесвіті не існувало більше нічого. Ілюзія безпеки, хоч би що вони обговорювали.

Усі троє дивилися в різні боки.

— Нам потрібно дещо остаточно прояснити, — почала Дунфан Яньсюй.

— Так, кожна секунда зволікання може виявитися останньою, — погодився перший віце-капітан Левін. Потім вони з другим віце-капітаном Інуе Акірою синхронно перевели погляди на Дунфан Яньсюй, немовби говорили: «Ви — капітан, тож ваше перше слово».

Але Дунфан Яньсюй забракло сміливості.

Події цього світанку другої людської цивілізації з плином часу цілком могли лягти на сторінки героїчного епосу нового Гомера чи додати ще одну книгу до Біблії. Юда став зрадником, першим поцілувавши Ісуса в Гетсиман-ському саду. І перший, хто зараз заговорить, зачне нову добу в історії другої людської цивілізації. Ніхто не знає, яка слава чекає на цю людину в майбутньому — Юди чи Ісуса, але Дунфан Яньсюй не мала достатньо сміливості, щоб стати будь-ким із них.

Але не мала вибору, тому вирішила розділити тягар на трьох, змусити підлеглих дивитися їй у вічі під час розмови. Їм уже не потрібна була мова, аби обговорити нинішню критичну ситуацію. Кожен все давно обміркував і все для себе вирішив. Їхні очі промовляли більше за слова, вони стали каналами зв'язку, й інформація ними передавалася з неймовірною швидкістю. Вони об'єднали розум трьох у єдину мережу, що давала змогу миттєво обмінюватися думками.

Паливо.

Паливо.

Паливо.

Маршрут польоту ще не до кінця розвіданий, але ми вже знайшли щонайменше дві хмари зоряного пилу.

Сповільнення.

Так. Після проходження хмари наша швидкість знизиться до 0,003% швидкості світла.

Ми поки що на відстані більш ніж десять світлових років від NH558J2. Щоб дістатися туди за таких умов, знадобиться близько 60 тисяч років.

Ми не долетимо.

Можливо, кораблі й долетять, але не екіпажі. Навіть за умови гібернації, нам не вистачить життя.

Якщо тільки не…

Якщо тільки не підтримувати швидкості під час прольоту пиловими хмарами чи не розганятися після проходження.

Не вистачить палива.

Термоядерне паливо служить не тільки для пересування корабля в просторі. Воно використовується також системами життєзабезпечення, потрібне для можливої корекції курсу…

І для сповільнення на підльоті до цілі. Планетна система NH558J2 набагато менша за Сонячну, тож кораблі не зможуть зупинитися лише за рахунок гравітаційного маневру. Доведеться витрачати чималу кількість палива для сповільнення, інакше ми просто пролетимо повз цілі.

За таких умов усього запасу палива Зорельотів Землі вистачить лише для двох кораблів.

Але якщо закладатися на найгірші сценарії, то для одного.

Паливо.

Паливо.

Паливо.

— Не забувайте про запчастини, — вголос сказала Дунфан Яньсюй.

Запчастини.

Запчастини.

Запчастини.

Особливо запчастини до критично значущих для виживання систем: термоядерних двигунів, систем управління та інформації, підтримання життєдіяльності.

Це не такі нагальні потреби, як паливо, але вони головні для довготривалого виживання. У NH558J2 немає планет, придатних для життя, заснування колонії чи створення промислової агломерації. Немає навіть покладів необхідних природних ресурсів. Можна лише заправитися й летіти до наступних планетних систем, де можливий видобуток мінералів, і закласти промисловість для виробництва запасних частин.

«Природний добір» має по два комплекти запчастин для життєво важливих систем.

Замало.

Замало.

Окрім термоядерних двигунів, більшість систем кораблів

1 ... 153 154 155 ... 177
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний ліс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темний ліс"