Читати книгу - "Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах"

війну. Адже вони, зголоднівши, або стомившись, або вирішивши, що виконали свою роботу, дістають годинник і кажуть: «Вже пізно. Мені час іти».

169

3-поміж 330 піхотних полків французької армії 259 брали участь у боях під Верденом.

170

Такий здогад висловлював письменник Ян Осбі.

171

Для того, хто, можливо, надумає відвідати поле бою, варто розповісти, що висота 321 — це вершина гірського хребта, що тягнеться від гори, де тепер розташований меморіальний осуарій. Це місце можна знайти, якщо пройти близько 400 метрів на північний захід від паркування, уздовж так званої Ле-Шемен-де-л'Етуаль. Взуйте цупкі черевики і не торкайтеся снарядів, що не розірвалися.

172

Згодом було здійснено спробу використовувати цепеліни, що постачали деякі важливі вантажі, наприклад, з медикаментами, з Європи до німецьких військ, які опинилися в ізоляції.

173

Арно іронічно вживає слово в лапках: «descendu».

174

Деяких убито власною артилерією. Обидві воюючі сторони під Верденом зазнавали втрати з причини розриву власних снарядів. Іноді через чисту помилку, через неточний обстріл і тому подібне, а іноді від того, що дула гармат зношувалися від занадто частого ведення вогню. Зі звичайною гарматою це траплялося після приблизно восьми тисяч залпів.

175

Варто зазначити, що матеріал цих офіційних зведень, що, звісно, активно використовувався в тодішніх працях (наприклад, у «Верденській битві», написаній під псевдонімом «генерал де М***» і опублікованій у Швеції ще 1916 року), досі викликає інтерес у істориків. Об’ємиста французька праця «300 днів Вердена», що вийшла в 2006 році до 80-річної річниці битви, зобов’язана своїм успіхом саме використанню фронтових зведень.

176

Відчувалася нестача особового складу, що може здатися неправдоподібним, ураховуючи величезну кількість населення в Росії. Це частково пояснювалося наслідками довоєнної системи військової повинності, з її безліччю винятків, завважень і лазівок, що давали змогу ухилитися від служби в армії, варто лише захотіти. А почасти бракувало офіцерів і особливо унтер-офіцерів, які могли б навчати нові кадри. За грубими підрахунками, населення Росії втричі перевершувало населення Німеччини, проте Німеччина, завдяки своїй ефективнішій системі військової повинності, змогла поставити під рушницю більше солдатів, ніж Росія.

177

3-поміж них близько трьох тисяч були білі британці, а решта — індуси.

178

Цивільні особи, які працювали в Ель-Куті на британців, — наприклад, як перекладачі, — були повішені, в деяких випадках після тортур.

179

3 вищими офіцерськими чинами британської армії, на чолі з генералом Таунсхендом, поводилися дуже добре. (Мослі уїдливо зазначає, що останньому виявлялися королівські почесті.) Приблизно в цей самий час шведський мандрівник Свен Хедін був присутній на вельми примітному обіді в Халіль-паші. Почесним гостем там був Таунсхенд, з яким Хедін був знайомий ще до війни. Хедін розповідав, що англієць «мужньо прийняв свою долю. За обідом навіть панували веселощі. Це було справжнє братання. Халіль-паша наповнив келихи і проголосив тост на честь свого почесного гостя, побажавши йому щасливого майбутнього. Англійський генерал у свою чергу цокнувся з ним і подякував за гостинність, надану йому в Багдаді. Після обіду Таунсхенд вирушив додому в автомобілі Халіль-паші».

180

У японській армії під час Другої світової війни використовували наступну шкалу для визначення того, скільки може жити голодна людина: «Може стояти на ногах — житиме ще 30 днів. Може сидіти — житиме 20 днів. Може випускати сечу лежачи — залишилося їй 3 дні. Не може говорити — залишилося 2 дні. Не може більше кліпати — помре на світанку».

181

Спроба зупинити наступаючі російські дивізії спершу була зроблена біля Дністра, а коли вона зазнала невдачі, — то біля Прута. Австро-угорські позиції на річці Прут були знищено десять днів тому, і 9-а армія змогла взяти Черновіци й вторгнутися до австрійської Буковини.

182

З початку Брусиловського наступу 4 червня росіяни взяли в полон майже 200 тисяч чоловік і захопили близько 700 артилерійських гармат. Австро-угорська оборона в Галичині практично була прорвана, і після цієї нищівної поразки австро-угорська армія вже ніколи не оговтається.

183

Невгамовна спрага у всіх поранених була зумовлена крововтратою.

184

Так зазвичай зверталися до сестер милосердя — «сестричко».

185

Багато хто з них належали до трудових батальйонів: вони носили форму, але не мали зброї. Їх здебільшого використовували для ремонту доріг і риття окопів.

186

Як і перша спроба, ця друга також виявиться невдалою.

187

На питання про те, що там робить Східна армія, французький прем’єр-міністр Клемансо нібито прошипів: «Копає! Дайте їм змогу прославитися у Франції та в Європі як „садівник з Салонік”». Слід також згадати, що Саррель значно активніше втручатиметься в грецьку політику, ніж вестиме бойові дії з Німеччиною по той бік кордону.

188

Суміш лимонного соку і содової. Інші популярні під час війни коктейлі — «Sidecar» з коньяком і майже забутий сьогодні, але дуже смачний «75», з джином, названий так на честь гармати.

189

В австро-угорській армії карали солдатів, які не користувалися презервативами і заражалися венеричними хворобами. Робили спроби знизити рівень захворюваності у старий випробуваний спосіб — контроль за повіями. Після того як у серпні 1915 року німці зайняли Варшаву, вони в першу чергу почали реєструвати і контролювати жінок, «які займалися розпустою».

190

Та сама причина полягала у відразливій торгівлі мокротою від туберкульозних хворих.

191

Швидше за все, у них влучила та циліндрична частина гранати, у якій знаходиться картеч і що призводить до вибуху, викидаючи картечні кулі в небо.

192

Наприклад, тодішній командувач англійської армії лорд Робертс уважав, що війна — єдині ліки від «масового загнивання людей у наших великих промислових містах». Можна згадати і райдужні надії Томаса Манна 1914 року, що війна зробить німецьку культуру «вільнішою і кращою». Є й інші подібні думки про війну як про надію, обіцянку і звільнення (див. Ljunggren, 2004).

193

Цікаво порівняти це з тим фактом, що солдатів, які не витримували випробувань на фронті, часто вважали «істеричними», їх поведінку витлумачували як «жінкувату».

194

Так, у німецькому журналі за червень 1915 року було опубліковано історію власника кінотеатру, який якось увечері в антракті виступив перед публікою з попередженням про те, що сюди завітав один вояка, для того щоб заскочити свою дружину з коханцем, які прийшли в кіно. Щоб уникнути скандалу власник кінотеатру закликав парочку залишити