Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

67

...у мене були серйозні причини отак ревниво накидати серпанок таємниці на нашу домовленість.

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

У Кінвариних руках пручався норфолкський тер’єр з брудними лапами. Побачивши Робін, Раттенбері аж захлинувся гавкотом і спробував вирватися.

— Вибачте, було страшенно треба до вбиральні,— видихнула Робін, ховаючи бронзову жабу за спиною. Старий бачок підтримав її брехню: вода змивалася гучно, з брязкотом, звук линув кам’яним коридором.— Ну що? — гукнула Робін до Страйка, який якраз піднявся слідом за Кінварою.

— Нічого,— відповів той, тепер уже геть змучений болем. Дочекавшись, поки забіжить засапаний лабрадор, Страйк зачинив двері, тримаючи вільною рукою револьвер.— Але люди надворі точно були. Собаки їх зачули — але ті, мабуть, утекли. Дивина, що ми проїжджали повз саме тоді, коли вони перелазили через стіну.

— Ану цить, Раттенбері! — прикрикнула Кінвара.

Вона відпустила тер’єра, а коли той кинувся і далі гавкати на Робін, загрозливо підняла руку — і тоді пес заскавчав і втік у куток до лабрадора.

— З кіньми все гаразд? — спитала Робін, підходячи до столика, з якого взяла бронзовий прес для паперів.

— Одна стайня була відчинена,— відповів Страйк і скривився, коли помацав своє коліно.— Але місіс Чизвелл гадає, що її могли просто так і лишити. Можна я сяду, місіс Чизвелл?

— Я... мабуть, можна,— нелюб’язно відповіла Кінвара.

Вона підійшла до столика з пляшками в кутку, відкоркувала віскі й налила собі склянку. Коли Кінвара відвернулася, Робін потай поставила прес для паперів назад на стіл. Спробувала перехопити погляд Страйка, але той з тихим стогоном опустився на диван і дивився тепер на Кінвару.

— Якщо ви наполягаєте, я не відмовлюся,— безсоромно заявив Страйк і знову скривився, почавши масажувати праве коліно.— Власне, мені його, здається, треба зняти. Ви не проти?

— Ну... мабуть, ні. Що будете пити?

— Мені, будь ласка, теж скотчу,— відповів Страйк, поклав револьвер на столик поруч з бронзовою жабою, закасав холошу штанів і очима показав Робін, щоб теж сідала.

Поки Кінвара наливала скотч у склянку, Страйк почав знімати протез. Розвернувшись передати йому віскі, Кінвара гидливо задивилася, як Страйк відстібує штучну ногу, і відвела очі, коли стало видно запалену куксу. Важко дихаючи, Страйк опер протез на диван і опустив холошу штанів, сховавши ампутовану ногу.

— Дуже дякую,— сказав він, взяв у Кінвари склянку і ковтнув віскі.

Загнана в пастку чоловіком, який не може ходити, якому теоретично вона повинна бути вдячна і якого вона щойно пригостила випивкою, Кінвара й собі сіла з кам’яним виразом на обличчі.

— Власне, місіс Чизвелл, я планував вам подзвонити й уточнити деякі речі, які ми сьогодні почули від Тіґан,— сказав Страйк.— Якщо ваша ласка, можемо все з’ясувати зараз. Відкинути зайве, так би мовити.

Кінвара здригнулася і глянула на незапалене вогнище.

— Може, я б...— почала Робін.

— Ні,— огризнулася Кінвара.— Сама все зроблю.

Вона підійшла до високого кошика біля коминка, з якого видобула стару газету. Поки Кінвара будувала з трісок курінь, поклавши всередину газету й розпалювач, Робін нарешті змогла перехопити погляд Страйка.

— Нагорі хтось є,— самими губами вимовила вона, але не була впевнена, чи він зрозумів. Страйк тільки здивовано звів брови і розвернувся до Кінвари.

Спалахнув сірник. Гірку паперу та трісок у коминку охопило полум’я. Кінвара підхопила свою склянку, рушила до столика з напоями і налила собі ще чистого скотчу, а тоді, щільніше запнувши куртку, повернулася до кошика з дровами, обрала велике поліно, кинула в новонароджений вогонь і знову опустилася на диван.

— Ну, питайте,— похмуро мовила вона до Страйка.— Що ви хочете знати?

— Як я уже казав, ми сьогодні мали розмову з Тіґан Бутчер.

— І?

— І тепер ми знаємо, чим саме шантажували вашого чоловіка Джиммі Найт і Ґерайнт Вінн.

Кінвара зовсім не здивувалася.

— Я казала тим дурним дівчиськам, що ви дізнаєтеся про це,— знизала вона плечима.— Я про Іззі й Фіззі. Тут кожен собака знав, що майструє в повітці Джек О’Кент. Звісно, хтось би та іі розпатякав.

Вона ковтнула віскі.

— Я так розумію, ви вже все знаєте? Про шибеницю, про того хлопчика з Зімбабве?

— Про Семюеля? — ризикнув Страйк.

— Точно, Семюель Му... Мудрап, чи що.

Зненацька спалахнуло полум’я, язики вогню піднеслися над полінцем, сипнуло іскрами.

— Щойно ми почули, що хлопця повісили, Джаспер злякався, що то його шибениця. Ви ж у курсі, так? Що їх там було дві штуки? Але тільки одну отримав уряд, а друга потрапила до казна-кого, угнали ту вантажівку. Бозна-де опинилася. Фотографії, я так зрозуміла, страшнуваті. В міністерстві закордонних справ вважають, що мало місце помилкове впізнання. Джаспер не думав, що шибеницю можна пов’язати з ним, але Джиммі заявив, що має докази. Так і знала, що ви це рознюхаєте,— з гірким задоволенням додала Кінвара.— Тіґан тільки б ото пліткувати.

— Задля ясності,— сказав Страйк,— коли Джиммі Найт уперше прийшов до вас сюди, то просив належну йому й Біллі частку за ті дві шибениці, які їхній батько закінчив перед смертю?

— Саме так,— відповіла Кінвара, пригубивши віскі.— Вони коштували вісімдесят тисяч за дві штуки. Він хотів